By 
Хай як старається Володимир Зеленський, йому судилося стати найвеличнішим лідером сучасності, за каденції якого Україна здобула низку дипломатичних перемог, чим не міг похвалитися жоден із його попередників на цьому посту.
У романі геніального фантаста Гаррі Гаррісона “Білл – герой Галактики” йдеться про хлопця, який із дурного розуму записався в армію, випадково вистрілив із гармати в присутності військового начальства й був проголошений героєм Галактики. Цей сюжет прекрасно підходить для опису ситуації, у якій опинився Володимир Зеленський. Білл не дуже розумів, із ким він воює й за що, і це точно характеризує поведінку шостого президента, який упродовж майже двох років своєї каденції не наважувався назвати Росію агресором.
Прихильники Зеленського зараз у захваті від успіхів української дипломатії. Іноземні чиновники та політичні діячі один за одним приїздять в Україну, щоб висловити свою підтримку. Ще ніколи Україна не діставала стільки військової допомоги! Європа та США надають нам економічну підтримку. Байден тисне Зеленському руку, а за результатами їхньої зустрічі має бути підписано 20 двосторонніх стратегічних угод. Президент Польщі Анджей Дуда пропонує провести перемовини у форматі НАТО – Україна на найвищому рівні в межах саміту Альянсу.
За президентства Зеленського, ймовірно, буде створений військово-політичний блок України, Польщі та Великобританії. Угоду про це вже мали підписати, але ухвалення відклали через хворобу керівниці МЗС Великої Британії Ліз Трасс. Із Зеленським зустрічається президент Франції Еммануель Макрон, який щойно провів перемовини з Володимиром Путіним. Після візиту французького очільника прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявляє, що Росія планує вивести свої війська з Білорусі після закінчення навчань. “Це перший візит президента Франції до нашої країни за останні 24 роки”, – стверджує Зеленський.
Японія офіційно заявляє, що підтримує Україну! Увесь світ готовий стати на наш бік і в різний спосіб допомагати нам протистояти російській агресії, і все це відбувається за президентства Володимира Зеленського. Браво, Володимире Олександровичу!
І чиниться це не тому, що Путін готується до відкритої повномасштабної війни з Україною, а завдяки потугам президента Зеленського. Принаймні так кажуть його прихильники. І якщо Путін не витримає того неймовірного тиску, який здійснюють на нього країни, що обстоюють демократичні цінності, і відведе війська, ця подія, безумовно, станеться саме тоді, коли президентський пост обіймає “найвидатніший лідер сучасності”. Якщо ж у той самий відтинок часу встигнуть надрукувати нові підручники з історії, то років за п’ятдесят портрети Зеленського в обрамленні вишитих рушників будуть висіти в школах поруч із зображеннями Тараса Григоровича Шевченка. Номінально все так.
Та навряд чи в підручниках напишуть про напружену роботу українських дипломатів, розпочату у 2014 році, результатом якої стали санкції проти Росії та перша допомога з-за кордону. Що з того? От він, незаперечний факт: Зеленський у США, тисне руку Джо Байдену. І Байден, який розуміє важливість стримування російської агресії, подав свою руку, забувши про скандал із розмовою Зеленського та Трампа, під час якої Трамп пропонував скомпрометувати Байдена через відкриття кримінальної справи проти його сина в Україні, а Зеленський запевняв: “Генеральний прокурор 100% буде моєю людиною, моїм кандидатом, якого затвердить парламент і який почне свою роботу у вересні. Він або вона вивчить ситуацію, особливо щодо компанії, яку ви згадали в цьому ключі”.
Війська РФ почали накопичуватися на кордонах України ще в грудні 2021 року, у січні 2022-го про це писали журналісти всього світу. Але Зеленський не звернув на це уваги та поїхав відпочивати в Буковель, де надовго зник, доки його шукали занепокоєні європейські дипломати. Попри стурбованість усього світу, сам Зеленський вважав, що загроза вторгнення перебільшена, про що неодноразово заявляв публічно. Його слова використав під час засідання Ради Безпеки ООН представник Росії Василь Небензя, стверджуючи, що Радбез ООН не прислухається до думки українського президента, який вважає, що загрози немає.
Тішить, що Японія підтримала Україну, але перед тим, як це сталося, японці спілкувалися не з Зеленським. Відбулося це після онлайн-перемовин прем’єр-міністра Японії Фуміо Кішіди із лідером США Джо Байденом.
Президент Франції Еммануель Макрон дійсно 24 роки не був в Україні. Ба більше, він узагалі раніше не був у нашій країні. Але заявляючи, що це перший візит президента Франції в Україну за 24 роки, Зеленський забув, що до Макрона існували й інші лідери цієї країни. Наприклад, Франсуа Олланд відвідував Київ у 2015 році.
Під час спільної пресконференції Зеленського та Макрона нашого президента запитали, як він оцінює поведінку Путіна під час зустрічі з французьким очільником. Зеленський сказав, що не дивився трансляції цих перемовин, бо він дуже зайнята людина й не мав на це часу. Президент не має часу подивитися трансляцію зустрічі, на якій фактично вирішується, нападуть на Україну чи ні, загинуть у цій війні десятки тисяч громадян країни, якою він керує, чи залишаться живими. Як таке можливо?
Всеосяжне перемир’я, розведення військ, яке призвело до появи на російсько-українському фронті трьох ділянок з ослабленою обороною, де російський наступ може розвиватися більш вдало – про це все теж забудуть написати в підручниках. Можливо, якби не було цього перемир’я й бажання Зеленського побачити в очах Путіна мир, Росія б не наважилася на таку ескалацію. Але все це можна вважати мудруваннями скептиків.
От він, непереможний факт, який неможливо заперечити: безпрецедентний союз України, Великобританії та Польщі! Який президент до Зеленського міг про таке хоча б мріяти? Жоден! І Зеленський такий упевнений у своїй щасливій зорі, що напередодні підписання угоди про цей союз звільнив Андрія Дещицю з посади посла України в Польщі. Саме того Дещицю, який із 2014 року робив усе можливе, щоб з’явилась оця заява Анджея Дуди про перемовини у форматі Україна – НАТО. Того Андрія Дещицю, результатом ефективної роботи якого стало бажання Польщі підтримати ідею такого союзу.
Отже, не завдяки, а всупереч, попри все це Володимир Зеленський може бути проголошений героєм Галактики. І якщо повернутися до порівняння нашого президента із персонажем роману Гаррі Гаррісона, то Білл викликає більше теплих почуттів. Під час бою він перебував на бойовому посту, доки не загинули всі, хто був поруч, доки сам він не дістав поранення. Лише після того Білл пішов блукати космічним кораблем і натрапив на ту гармату, постріл із якої і зробив його героєм. Він не розумів, що відбувається, але мав мужність не втекти з бойового поста (наприклад, у Буковель), мав почуття обов’язку. Через це Білл однозначно більше заслуговує на звання героя, аніж Володимир Зеленський, який проігнорував повістку з військкомату й не пішов захищати свою країну, коли вона його покликала.
