Зеленський – націоналіст?

Зеленський – націоналіст?
Здається, що записати президента Володимира Зеленського в українські націоналісти не підніметься рука навіть у найфанатичнішого його прихильника. Але невдовзі ця фантазія може стати реальністю. Із настанням 2021 року Зеленський та союзні йому політичні фігури настільки сильно змінили риторику, що ввігнали український політикум у ступор.

З першого ж дня президентства Зеленського та від формування монобільшості у парламенті розпочалося стабільне і невблаганне повернення чиновників часів Януковича в усі державні структури та силові відомства. Переговори щодо заручників майже монополізував Медведчук, тож Україна почала міняти російських розвідників на людей, які відразу поверталися на територію, підконтрольну бойовикам. Бізнес колишніх регіоналів, частково придавлений через обмеження торгівлі із Росією, знову розквітнув, а ще почався повзучий наступ на все національне, українське, патріотичне.

Ця прихильність до проросійських політсил була настільки очевидною, що спантеличила велику кількість прихильників Зеленського – як виборців, так і декого з парламентських “слуг народу”. Президент виявився геть не тим, за кого голосували виборці, і це прозріння почало позначатися на рейтингах, які стрімко пішли униз.

І тут Зеленський та його оточення знову різко поміняли курс. РНБО закрила телеканали NewsOne, ZIK та “112”, які належать народному депутату з фракції “Опозиційна платформа – За життя”, соратнику Віктора Медведчука, Тарасу Козаку. Розчаровані проукраїнські прихильники Зеленського знову відчули піднесення, а патріотично налаштовані противники завмерли від здивування.

А у дезорієнтований патріотичний табір прилетіли нові снаряди: керівник української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук, той, який не так давно ратував за інспектування наших позицій бойовиками, заявив: “Вчора і сьогодні убивають наших солдатів, стріляють, при чому вже зі 120-мм мінометів, тобто порушують усі можливі й неможливі домовленості. Я скажу свою думку, я б діяв дзеркально: на кожен постріл відповідати пострілом. Не треба видумувати, що це провокація чи не провокація. Постріл є постріл. Якщо вони стріляють, відповідати маємо так само”.

Навздогін Кравчуку озвався речник ТКГ Олексій Арестович – той самий, який заявляв, що необхідно зберегти режим припинення вогню. І от він каже журналістам: “Є різке загострення, яке унеможливлює припинення вогню”.

І на завершення – інтрига. Олександр Турчинов, який нині очолює штаб “Європейської солідарності”, в інтерв’ю українській службі ВВС на запитання, чи можлива коаліція “ЄС” та “Слуги народу”, каже: “Коли раптом вони прозріють і забажають працювати на власну країну, звернуться за допомогою, щоб зупинити цей хаос, то, безумовно, ті фахівці, які є, зокрема, в «Європейській солідарності», із задоволенням допоможуть стабілізувати ситуацію і вивести країну з цих нескінченних криз”. А на уточнення про те, чи міг би такий уряд очолити Петро Порошенко, Олександр Турчинов сказав: “Я вважаю, що він достатньо підготовлений для цього”.

Оце так меседж від “Європейської солідарності”, представники якої систематично звинувачують Президента у зраді національних інтересів. І що головне – жодної негативної реакції від Зеленського! Жодної заяви на кшталт “ми з цими баригами одним повітрям не будемо дихати”! Обережна тиша у відповідь.

На перший погляд, в українській політиці відбувається щось незрозуміле, щось, що не має пояснень. Але відповіді можна знайти, якщо подивитися на ситуацію із висоти міжнародної політики. Насправді відбуваються цілком закономірні речі. І розпочалися вони відразу після перемоги на президентських виборах у США Джо Байдена.

11 січня уряд США запровадив санкції проти семи українців, які, на думку американців, брали участь у дискредитації Джо Байдена, щоб знизити його рейтинг на виборах.

Якийсь час українські президент та парламент ніяк не коментували цю подію. Але за кілька тижнів депутата від “Слуги народу” Олександра Дубінського, який був у санкційному списку, рішенням 198 коаліційних депутатів, тобто панівною більшістю голосів, виключають із фракції. Таку солідарність можна пояснити тільки командою “згори”. Схоже, Зеленський “прогнувся” під аргументами уряду США.

Чому це не відбулося відразу? Можливо, тому, що Зеленський теж чекав на команду від олігарха Ігоря Коломойського, якого небезпідставно вважають ляльководом українського президента.

Річ у тім, що із приходом до влади Джо Байдена, кампанію дискредитації якого Росія реалізовувала за допомогою Ігоря Коломойського та людей, близьких до Зеленського, український олігарх опинився у ситуації, коли частина його активів та інтересів залишається у США, а частина – у Росії. І тепер він нібито сидить на шпагаті поміж США та Росією і не може із нього підвестись.

У США проти його компаній відкриті кримінальні справи, під загрозою конфіскації опинилося майно на 194 мільйони доларів. І це лише початок, оскільки рішення у цій справі автоматично призведе до відкриття інших. Окрім об’єктів, що фігурують у кримінальній справі, арешт можуть накласти на пів мільйона квадратних метрів нерухомості у штаті Огайо, металургійні заводи у Кентуккі, Західній Вірджинії та Мічигані, завод із виробництва мобільних телефонів у штаті Іллінойс та низку менших об’єктів і компаній. Якщо справа розкрутиться повністю, Коломойський може надовго сісти до американської в’язниці, або ж втекти у країни третього світу чи у Росію – але бідним. Росії бідний Коломойський не потрібний. Навіщо Путіну позбавлений впливу союзник?

Виходить, що Байден і Путін зараз міцно тримають Коломойського за одне вразливе місце. І той, хто стискає сильніше, керує його діями. Не виключено, що найближчим часом Ігор Коломойський укотре змінить свою думку щодо Росії та стане її запеклим ворогом. Як наслідок, і Володимир Зеленський може з’явитися на публіці із оселедцем на президентській голові та оголосити себе запеклим бандерівцем.

Результатом стане розвал коаліції, який буде неминучим із відходом проросійських коаліціянтів. Далі залишаються два варіанти розвитку подій – нова коаліція “Слуг Народу” і “ЄС” та Петро Порошенко у кріслі прем’єр-міністра, а насправді – виконувача обов’язків президента, або нові парламентські вибори, на які позитивно вплине зростання рейтингу “Європейської солідарності”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Карантинний слалом Зеленського Ілюзія народовладдя