By Пригадалися слова історичної пісні “Із полону з-під Ізмаїлу” часів отамана Івана Сірка, коли він визволяв українських невільників, а ті зрадили Україну й поплатилися за це. Останнім часом на тлі виборів президента ЗМІ стверджують, що в Україні на державній службі не вистачає професійних людей. Що ж це за хвороба така в наших політиків – шукати фахівців, а знаходити відступників?
Чи можна вважати професіоналами працівників СБУ, Генпрокуратури тощо, які зрадили Україну? На їхню підготовку й подальший вишкіл з українського бюджету (кошти платників податків) було витрачено мільйони, якщо не мільярди. Мабуть, так, вони професіонали, але здебільшого не патріоти, до того ж зовсім позбавлені моральних гризот.
Ще кілька років тому ЗМІ повідомляли, що “деякі колишні співробітники ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим зламали присягу й перейшли на службу у ФСБ РФ”. Так от, не “деякі”, а майже всі. Мова йде, зокрема, і про “працівників” сімферопольського спецпідрозділу “Альфа”, що вважався елітним. Ці зрадники отримували немалі гроші (до 200 тисяч доларів) просто за те, що здавали довірену їм військову спецчастину. Командири меншого рівня підкуповувалися дешевше.
Народний депутат України, координатор групи “Інформаційний спротив” Дмитро Тимчук опублікував статистику чисельності співробітників силових відомств України, що залишилися вірним присязі після анексії Криму Росією. Зокрема, серед працівників СБУ було 86,4% зрадників, з них 83% – представники офіцерського складу. “На 1 березня 2014 року у всіх підрозділах, органах, закладах – 1619 військовослужбовців, у т. ч. 1235 офіцерів, 384 контрактників. На материк вийшли 217 військовослужбовців, з них 210 офіцерів і 7 контрактників”[1], – стверджує Тимчук.
Серед військовослужбовців ЗСУ – 70,4% зрадників, зокрема 64% –офіцери. Понад третина з усіх дислокованих на півострові військових залишилися вірними Україні: “На 1 березня 2014 року – 13 468 в/з (4637 офіцерів, 8831 солдатів і сержантів). На материк вийшли 3991 в/з (1649 офіцерів, 2342 солдата і сержанта)”.
У лавах внутрішніх військ МВС, на основі яких формувалася Нацгвардія, було 44% відступників, них у Криму перебувало 1265 солдатів-строковиків, які з півострову вийшли у 100% складі.Присягу зламали також 86% офіцерів. “На 1 березня 2014 року – 2489 військовослужбовців. На материк вийшли 1398 військовослужбовців”, – йдеться у заяві Тимчука.
Зрадили Україну також 74% працівників Державної прикордонної служби, 50% з них – офіцери ДПСУ: “На 1 березня 2014 року – 1869 в/з (448 офіцерів, 1421 солдатів і сержантів). На материк вийшли 479 в/з (226 офіцерів, 253 солдатів і сержантів)”.
Схожу ситуацію описує й Олександр Турчинов, в.о. президента України на початку 2014 р.: “Який був стан силових наших структур зрозуміло по ситуації в Криму. З 13 тис. військовослужбовців Збройних сил не зрадили присязі 3900. Серед представників СБУ – 99% зрадили Україну, серед МВС представленого в Криму 99% зрадили. В таких умовах ми починали боротьбу”[2].
Голова СБУ у 2014-2015 рр. Валентин Наливайченко під час свідчень в Оболонському суді м. Києва щодо зради екс-президента В. Януковича сказав: “На наказ залишитися вірними присязі і вийти з території Криму, вже тоді підконтрольного російській владі, вийшли близько 20% офіцерів СБУ. Я знаю, тому що ми їх розселяли в санаторіях і гуртожитках СБУ”[3]. Насправді ж, за даними СБУ, повернулися на материк і залишилися вірними присязі 15% співробітників Служби безпеки.
То що ж це за кадрова політика в спецслужбах держави, коли понад 85% працівників СБУ зрадили свою державу, перейшовши на бік Росії в Криму? Мабуть, приблизно такі самі цифри ми отримаємо й щодо окупованої частини Донбасу. А як тоді щодо всієї України? І йдеться тут, між іншим, про спец-еліту, якою пишаються у кожній цивілізованій країні.
Чому так трапилося? Чи пояснили українцям, чому 85% кримських силовиків виявилися відступниками? Хто відповість за таку “внутрішню безпеку” та кадрову політику?
Українські спецслужби походять від російських (радянських) карних органів, зокрема ВНК, НКВД, МВД, КГБ тощо. У 2003 р. тодішній президент України Л. Кучма стверджував, що в країні не відбулася деКДБізація суспільства, до того ж цей процес кожен тоді розумів по-своєму.
Очевидно, що знищена база облікових документів працівників КДБ/СБУ пролонгувала підстави для майбутніх зрад. Чи можна вважати наркотрафіки, торгівлю зброєю, “кришування” борделів під прикриттям “корочок” бізнесом? Чи це також зрада, подібна до тієї, яку здійснили невільники з пісні про Івана Сірка?
Оскільки ці проблеми не розв’язали своєчасно, розпочалося посилення відцентрових тенденцій: “президентство” Мєшкова в Криму у 1994 р., рецидив створення Південно-Східної Української Автономної республіки у 2004-му, анексія Криму і окупація Донбасу в 2014-му. Невже в Україні серед “наукової еліти” не знайшлося хоча б одного футуролога чи політичного статистика, який вказав би на циклічність зазіхань промосковських сил в Україні на державний суверенітет? Потрібно чекати на 2024 рік?
[1]Тут і далі цитуємо за: Дзеркало тижня: Україну зрадили від 30 до 80% кримських силовиків – Тимчук
[2]Цензор.нет: 99% представників СБУ та МВС у Криму зрадили Україну в 2014 році, – Турчинов
[3]ТСН: Наливайченко розповів про зрадуСБУ уКриму2014 рокуі відмову розблокувати парламент півострова
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
