Зоряні війни Росії

Зоряні війни Росії
Росія випробувала зброю, яка може влучати в об’єкти в космосі. Наскільки реальною є війна поміж зірок? Про таку ймовірність люди почали розмірковувати задовго до того, як на орбіті з’явилися перші супутники. Можливість швидко та прицільно вдаряти в будь-яку точку планети зростала, а перспективи були такими лячними, що в 1967 році був підписаний великий міжнародний договір, що забороняв розміщення в космосі будь-якої зброї масового ураження.

Застрахувавши Землю від знищення, усі країни, які мали відповідний економічний і науковий потенціал, почали розробляти зброю, яку можна було б застосувати в космосі. Наприклад, СРСР навіть запустив орбітальну станцію “Алмаз”, що була озброєна гарматою і системою захисту “Щит”, зробленою на базі іншої гармати. Наразі це єдиний в історії космічний апарат із гарматою.

Пізніше від концепції війни супутників відмовилися. Вона виявилася дуже дорогою та малоефективною. Набагато дешевше було розробити ракету, яка могла б знищити будь-який супутник із Землі. Такі технології були в США, Китаю та Індії, а тепер є й у Росії.

Зброя Земля-космос

Спробу збити супутник уперше здійснили американці в 1959 році. Ракета не влучила в ціль, але пройшла достатньо близько від неї, щоб загалом випробування визнали успішними. Перший вдалий запуск ракети, який завершився збиттям старого супутника, зробили також американці, але в 1985 році. У 2007-му це повторив Китай, у 2019-му – Індія, а цьогоріч – Росія.

Розроблялися різні модифікації таких ракет. У 1985 році американці запустили ракету ASM-135 ASAT із літака. Китайці та індійці відправляли її з Землі. США у 2008-му збили свій старий супутник, випустивши ракету з есмінця.

Після ураження цілі в космосі утворюється багато уламків, які можуть бути небезпечними для космічних апаратів, що обертаються навколо Землі. Супутники на орбіті здебільшого виконують наукові та комерційні завдання, тож таке засмічення негативно впливає на бізнес. Розуміючи це, індійці вивели супутник, у який стріляли, на низьку орбіту, щоб уламки здебільшого згоріли в атмосфері планети.

Американці вже багато років тому відмовилися від випробувань, результатом яких є знищення об’єкта. У Штатах запускають ракети без бойового заряду по умовній точці в просторі, де немає мішені. За допомогою сучасної телеметрії можна відстежити її політ і зробити висновок, чи була уражена ціль.

Росіяни успішно запускають космічні кораблі, отже, мають усі технології, щоб здійснювати такі випробування, не засмічуючи навколоземний простір. Вони могли вчинити так, як Індія, але натомість знищили супутник із великим ризиком для інших космічних об’єктів. Навіщо це було зроблено?

Космічно-політичні ігри

Унаслідок російських випробувань старий радянський супутник “Целіна-Д” у космосі перетворився на 1500 великих уламків, рух яких наразі можна відстежити, і сотні тисяч дрібних, які розлетілися навсібіч і теж є небезпечними для космічних апаратів. Зокрема, під загрозою опинилася Міжнародна космічна станція. У Міноборони Росії заявили, що уламки нікому не заподіють шкоди, оскільки МКС, за їхніми даними, розташована нижче від хмари космічного сміття на 40-60 км.

Заява про “безпечні” випробування обурила науковців у всьому світі. Після вибуху уламки не зависли на одному місці, а розлітаються й далі. Навіть заява про 40-60 км демонструє, що неможливо щось стверджувати напевно, адже для космосу 40 км – це дуже мало.

Про небезпеку свідчить і те, що космічна агенція “Роскосмос” повідомила: МКС могло загрожувати зіткнення з космічним сміттям. Через це екіпажу станції довелося перейти до пристикованих космічних кораблів “Союз” і Crew Dragon на випадок, якщо треба буде евакуюватися. На момент випробувань на МКС перебували й російські астронавти, можливо, тому “Роскосмос” і зробив попередження.

Хоч раніше Росія не здійснювала таких випробувань, балістичні ракети, які могли б виконувати такі завдання, у росіян уже були. Принаймні вони неодноразово заявляли, що на це здатний їхній зенітно-ракетний комплекс С-400. То навіщо було провокувати новий міжнародний скандал? Імовірно, так Москва намагалася тиснути на США та Європу, щоб отримати козир на можливих перемовинах щодо санкцій проти РФ та сертифікації “Північного потоку-2”. У комплексі із військами, зосередженими на рубежі з Україною, і мігрантами, які атакують кордони Польщі, на що Лукашенко навряд чи наважився б без погодження із Кремлем, це дуже потужний меседж.

Страх і блеф

У 2004 році Росія запропонувала ініціативу про “нерозміщення першими зброї в космосі”. Світ не сприйняв її серйозно, оскільки вже був договір про нерозміщення в космосі зброї масового ураження. Нова угода могла стати тлом для постійних міжнародних суперечок, оскільки зброєю можна було назвати супутник як для шпигунства, так і для здійснення геолокації.

Намагаючись надати своїй ідеї більшої ваги, Росія запропонувала укласти таку угоду спільно з іншими країнами світу. Але оскільки космічні держави не спішили приставати на цю пропозицію, РФ підписала договори із Білоруссю, Того, Уругваєм, Бурунді, а цьогоріч – ще й із Сьєрра-Леоне.

Поступово Росії вдалося привернути до договору увагу Китаю. У 2008 році вони разом представили на Конференції із роззброєння документ про всеосяжну заборону розміщення зброї в космосі. США й НАТО його розкритикували, оскільки вважали, що написаний він так, аби обмежувати інші країни, але не Росію й Китай. Проєкт переробили, доопрацювали, а у 2014 році представили його нову редакцію. Американці відмовилися його підписувати. Одним з аргументів стали агресивні дії Росії проти України та напруженість у відносинах Тайваню із Китаєм. Країни, які закликали до миру, на практиці зовсім не були миролюбними.

Тим паче, що, закликаючи до демілітаризації космосу, РФ постійно розробляє військові космічні програми. Міноборони Росії нещодавно звітувало про запуск у космос чотирьох ракет класу “Союз-2” з апаратами військового призначення.

Якщо російські військові розробки просуваються успішно, то навіщо РФ обмежувати свою перевагу підписанням договору про заборону будь-якої зброї в космосі? Можливо, переваги якраз і нема, а є величезне відставання без перспективи на лідерство? Тоді стримування розвитку космічного озброєння інших країн за допомогою міжнародного договору може бути хорошим виходом із ситуації. Особливо якщо врахувати, що сама Росія ніколи не переймалася виконанням умов підписаних нею договорів.

Підтвердженням технічного відставання РФ є бодай той факт, що США вперше випробували протисупутникову зброю в 1959 році, а Росія – лише у 2021-му. Уже у 2008 році на озброєнні Америки був комплекс THAAD, спеціалізацією якого є знищення балістичних ракет і супутників. Штати офіційно заснували новий вид військ – Космічні сили. У 2020-му організували перші військово-космічні навчання “Космічний прапор”, опублікували космічну доктрину. Коментуючи документ, командувач Космічних сил США Джон Реймонд заявив, що головний його принцип – це стримування ворога, але якщо це не подіє, то Космічні сили мають бути готові завдати потужного удару у відповідь.

Наразі чисельність космічних військ невелика – лише 16 000 військових, але тут варто розуміти, що ці люди – не космічні спецпризначенці, які будуть брати ворожі супутники на абордаж. Це спеціалісти дуже високого класу, які керують високотехнологічною зброєю. І якщо оцінювати їхню кількість із цього погляду, то це вже дуже багато. Тут є чого боятись.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.