By Chatham House, Королівський інститут міжнародних відносин у Лондоні, 16 серпня опублікував звіт про надання підтримки Україні ЄС під назвою “Реконструкція України: оцінювання допомоги ЄС”. У висновках цього звіту йдеться:
“ЄС є найбільшим донором України. Від 2014 року інституції та держави-члени ЄС активізували свою підтримку. Попит на краще управління в Україні зіштовхнувся із стратегічним, цілеспрямованим та динамічним підходом з боку ЄС. Сприяння належному врядуванню в Україні стало інструментом “цілеспрямованим повноваженням ЄС”.
Як наслідок, Україна виділяється серед країн Східного партнерства, маючи цілеспрямовану та гнучку підтримку у побудові держави та впровадженні в дію Декларації про асоціацію між Україною та ЄС. Після Революції гідності ЄС реагував на потреби країни скоординовано та інноваційно, наприклад, через SGUA (групу підтримки для України), макрофінансову допомогу та забезпечуючи можливість маневру бюджетними коштами для груп державних службовців з реформування.
Допомога потрібна, оскільки Україна продовжує стикатися з безпрецедентним завданням відновлення держави та економіки. Це пояснює, чому вона покладає великі сподівання на прогресивну силу ЄС. Але допомога Україні потребує багаторівневої та динамічної структури. Україна зробила вибір на користь інтеграції з ЄС (навіть без членства), щоб подолати десятиліття поганого управління. Драматичні події 2014 року продемонстрували слабкість держави та економіки.
Через чотири роки зрозуміло, що не вдасться швидко та легко зафіксувати проблемну ситуацію в Україні, прикладом якої є її слабкі інститути, в яких переважають сильні хабарницькі структури. У багатьох аспектах 2014-2017 роки можна розглядати як період вивчення масштабів та характеру викликів для українських реформаторів та донорів.
Виклики залишаються величезними. З початку реалізації Європейської політики сусідства в 2004 році допомога ЄС Україні зросла майже вдвічі з приблизно таким же рівнем, якого досягли впродовж поточної Багаторічної програми фінансового розвитку (2014-2020). Однак вихід Великобританії з ЄС залишив прогалину у фінансуванні, що, ймовірно, вплине на східні сусідні країни. Отже, загальна сума грантової допомоги Україні навряд чи збільшиться після 2020 року. Це вимагає більш ефективного використання наявних коштів.
До 2020 року загальна сума гранту ЄС, надана Україні після незалежності, зрівняється з сумою, яку отримали країни Центральної та Східної Європи до моменту їхнього приєднання до ЄС. Україна отримала цю значну допомогу, взявши на себе величезні зобов’язання згідно з Угодою про асоціацію. І все ж вона досі набагато далі від того, щоб відповідати стандартам ЄС, ніж країни Центральної та Східної Європи після вступу до Євросоюзу. Тому необхідно перейти до надання гранту та технічної допомоги, що є більш орієнтованими на результат”.
