By Ікла нарвалів є природним сховищем інформації про довкілля, яка свідчить, що вже кілька десятиліть Арктика швидко змінюється – пишуть дослідники в Current Biology. Щороку в спірально закрученому лівому верхньому іклі цих тварин з’являється новий шар, де акумулюються, зокрема, ізотопи вугілля й азоту, а також спожитої ртуті. Науковці викупили в інуїтів із північно-західної частини Гренландії десять ікол нарвалів і знайшли в них інформацію про зміни в природному середовищі Арктики за останні 50 років – пише Сьюзен Козьєр у журналі Scientific American.
“Доступ до такої довгої серії даних дає змогу дізнатися значно більше про вплив на кондицію нарвалів таких чинників, як харчування чи рівень ртуті в організмі”, – коментує головний автор досліджень Жан-П’єр Десфордж, морський біолог з Університету Макгілла.
Дослідники порізали кружальцями спіральні ікла цих китоподібних, змололи частину з них на дрібний порошок і проаналізували їхній ізотопний склад. Результати показали, де й що нарвали могли їсти, а також виявили, чи контактували вони з ртуттю – елементом токсичної дії, який акумулюється в організмах тварин і пошкоджує їхню імунну систему та механізми розплодження.
У 1960-1980 роках, коли морський лід покривав більшість вод, де жили нарвали, головним складником їхнього харчування, як показали ізотопи вугілля й азоту, була риба, що споживає вищі категорії, як-от палтус. Однак у 1990-х поверхня морського льоду почала швидко руйнуватись, відбулася зміна в пропорціях ізотопів вугілля. Вона показала, що нарвали почали поїдати більше риби, характерної для вод, вільних від льоду, наприклад – тріски й мойви, які стоять нижче в харчовому ланцюжку й тому містять менше ртуті. Науковці вважають, що така модифікація харчових вподобань викликана кліматичними змінами чи щораз більшою емісією вихлопних газів, або ж і один, й іншим.
Зміни в харчуванні впливають на ризик контакту із токсичними речовинами й на доступ до харчових складників. Обидва ці чинники є шкідливими для стану популяції видів. Розширюючи дослідницькі перспективи, можна сказати, що ікла нарвалів можуть містити чимало цінних даних про те, як Арктика і її мешканці реагують на кліматичні зміни, підкреслює Кортні Уотт, морська біологиня з Університету Манітоби, яка також досліджує китоподібних, але в цьому проєкті участі не брала. “Це дуже добрий архів інформації за останні десятиліття про те, що фактично відбувається з довкіллям Арктики”, – каже вона.
