By ”Поет і повістяр Пилип Капельгородський в своїх творах виводить далі нитку кращих традицій українського письменства. Оповідання, а надто поезії його, на громадянські теми переважно, перейняті наскрізь бадьорим настроєм борця…”
Сергій Єфремов “Історія українського письменства”
Балакучим патріотам
Всі ми, браття, патріоти,
Всі кохаєм Україну,
А покличуть до роботи
То ховаємось за спину.
Чув я раз палкі змагання,
Де лились промови сміло –
Скільки слів?! Які бажання?!
Як гукали всі: “До діла!”
Право кожної людини
Щирим словом боронили,
Гімн народний України
Що є духу голосили.
Рідний край, бач, всі кохали,
І того з таким запалом,
Не лякаючись, кричали
“Ще не вмерла!” всім кагалом.
То боями вихвалялись,
Що за матір Україну
Все життя поневірялись
Та боролись до загину.
А недбалим одностайно
Прикрість гостру висловляли,
Не змагаючись, негайно
Всіх до бою закликали.
Та аж пізньою добою
Порозходились додому,
Задоволені собою
За промови… Та й по всьому!
Без найменшого посміху
Думав я, з вечірки йдучи:
“Хай кричать собі на втіху
Патріоти балакучі!”
Хоч од їх добра не буде,
Та проте не буде й шкоди:
Патріотами ці люди
Поробилися для моди.
Всі ми, браття, патріоти,
Всі кохаєм Україну,
А покличуть до роботи,
То ховаємось за спину.
Пилип Капельгородський
