By Для майже третини теплових газів, що їх емітує людство, джерелом є система виробництва і споживання харчових продуктів, але досі точно не підраховано, якою частку з цього становлять втрачені чи викинуті харчі. Цього разу вчені прослідкували повний життєвий цикл вибраних продуктів, щоб перевірити, який рівень викидів теплових газів супроводжував їхнє вирощування, транспортування та розповсюдження – пише Діпа Падманабан у часописі Scientific American.
У праці, опублікованій в Nature Food, Ксюнчанг Фей з сінгапурського Технологічного університету Наньянг та його співробітники використали дані із 164 країн світу, які охоплюють період 2001-2017 років. Дані стосувалися 54 харчових продуктів, розділених на чотири категорії: збіжжя і стручкові рослини, мʼясо і тваринні продукти, овочі й фрукти, бульбові та олійні рослини.
Науковці виявили, що під час збору врожаю, складування, транспортування та споживання втрачалася приблизно одна третя продукції. Вони підрахували, що ця змарнована їжа була відповідальною у 2017 році за емісію 9,3 млрд тон двоокису вуглецю – це близько половини всієї емісії від системи виробництва харчової продукції. З цієї кількості аж 44,3% припадало на чотири країни (Китай, США, Індію і Бразилію), що випливає з їхнього велетенського населення та навичок живлення. Три четверті емісії, яка супроводжувала виробництво харчування, що у фіналі потрапляло до споживчого кошика, припадали на одну категорію: мʼясо і тваринні продукти.
В дослідженні брали до уваги емісію, яка появлялася на девʼяти етапах, котрі вже не охоплювали вирощування рослин. Наприклад, прогресивні технології утилізації харчових відходів значно зменшили емісію теплових газів. «Такий детальний аналіз продемонстрував, що окремі країни повинні визначати власні цілі у сфері зменшення рівня марнотратства» – говорить Фей. Деякі регіони повинні сконцентруватися на обмеженні виробництва мʼяса, а в інших невідкладним завданням є обмеження викидання відходів на сміттєзвалища, замість того, щоб їх компостувати чи піддавати ферментації.
Праял Прадхан, експерт харчових систем з німецького Potsdam-Institut für Klimafolgenforschungзауважує, що відповідно до ухвалених ООН Цілей зрівноваженого розвитку, марнотратство харчування вартувало б зменшити наполовину у найближчий час. Цього було б недостатньо для обмеження глобального потепління, але це було б хорошим початком – додає Прадхан. Коментуючи результати досліджень, він твердить, що емісію можна було б зменшити, «якщо б країни з високим достатком зосередились на обмеженні марнотратства їжі, натомість країни з низьким і середнім доходом зменшили б втрати продуктів харчування підчас збору врожаїв, переробки, складування та транспортування».
