Духовність і культура

Український кінематограф: дистрибуція та промоція

Часом українські стрічки отримують невигідні денні сеанси, на які глядачі просто не можуть потрапити. До того ж середній термін перебування фільму у прокаті – три-чотири тижні, що надзвичайно мало, аби всі охочі його глянули. Здається також, що частина кінотеатрів не надто вболівають за прокат українського кіно й виконують квоти формально, або, ймовірно, усе це через елементарні лінощі, адже потрібні зусилля, щоб просувати українське кіно, натомість із голлівудським усе значно простіше.

Читати далі…

Вітчизняна кіноіндустрія та міжнародна співпраця

Розвиток кіновиробництва, збільшення державного фінансування та кількості знятих фільмів вимагають змін та доповнень до застарілої законодавчої бази. Державне агентство України із питань кіно все ще змушене керуватися положеннями, документами та розцінками, встановленими та затвердженими півтора десятиліття тому.

Читати далі…

Нове українське кіно: проблеми на старті

В Україні поки не вдалось створити систему державного фінансування кінематографу, яка б не залежала від примх чи настроїв чиновників, як це колись зробили у Франції. Очевидно, що на терміни проведення нового пітчингу суттєво впливає й клімат у країні, яка увійшла в зону турбулентності через президентські вибори. Мабуть, чиновники в уряді просто не хочуть приймати рішення, поки не збагнуть, хто стане президентом, які зміни це спровокує у державному апараті й культурній політиці країни.

Читати далі…

Статус державної: апологетика української мови як особливий історичний етап у розвитку нації

Декотрі шовіністи та російськомовні українці закидають дослідникам-мовознавцям, що апологетика штучно мотивує мову. Мовляв, українська не може самоутвердитися, бо вона неконкурентоздатний товар – не має попиту і належного місця на міжнародному ринку. Але ж мова – це один із націєтворчих факторів, її не можна трактувати як крам, вона не характеризується попитом чи іншими економічними поняттями.

Читати далі…

Десакралізація в українській літературі

Юрій Андрухович довго працював над науковою працею про Богдана-Ігоря Антонича. Деякі вірші митця він потрактував буквально, тобто як натяк на інтимне життя, називаючи його “поетом весняного похмілля”. У своєму романі Ю. Андрухович писав:“Українське літературознавство відносно мало уваги приділило проблемі Антонича й інакшості чи, скажімо, Антонича як інакшого, сконцентрувавши зусилля якраз на протилежному.

Читати далі…

Політика “плавильного котла” як елемент російського шовінізму

Радянська влада запровадила жовтневі і травневі свята, до яких приурочувала демонстрації і паради. На сході деякі громадяни ще й досі їх відзначають, хоча українці поволі залишають радянські пережитки у минулому. Нині ж ми вшановуємо національні свята: День вишиванки, День прапора, День гімну, День Незалежності.

Читати далі…

Українці та росіяни: у боротьбі за культурну ідентичність

Ми зіткнулись із проблемою культурної ідентичності й намагаємось повернути вкрадені московитами надбання, зокрема фольклорну спадщину – народні пісні. Перед дослідниками та інтелектуалами стоїть важливе завдання – відновити та популяризувати українську народну творчість, щоби наступне покоління виросло в правдивій культурній ідентичності та любові до рідної землі.

Читати далі…

Модерні форми лінгвоциду і псевдонауки російських українофобів

На заваді молодих інтелектуалів стоїть псевдонаука, яка руйнує нашу свідомість. Адже “сотня” радянської інтелігенції із зламаною психікою, що виховувалась на засадах соціально-утопічної міфології, і досі не знайшла собі місця в житті,  бо не може адаптуватися до фактів правдивої історії. В багатьох школах вчителі та учні досі послуговуються плодами історичної псевдонауки, руйнуючи дитячу психіку.

Читати далі…

Дерусифікація: Пушкін і Мазепа

Ймовірно, Пушкін написав поему “Полтава” на догоду таємній поліції, або з вдячністю царю за покровительство у звільненні із заслання. Однак після катастрофи декабристського руху, перебування в Михайлівському та аудієнції в царя Пушкін став “офіційним поетом”. Поема “Полтава”була важливим кроком до повернення у “вищу лігу”російського істеблішменту.

Читати далі…

Українська естрада як елемент російського постмодерного панславізму

В українській музичній індустрії процвітає піратство, авторські права незахищені; виконавці не зважають на війну, а продовжують гастролювати Росією, щоби досягти більшої популярності; та й сучасні українські пісні не мають глибоких думок, а це знижує суспільну планку. До того ж держава не підтримує своїх естрадних зірок на належному рівні, адже розкручування національного продукту – це справа становлення позитивного іміджу країни.

Читати далі…

Translate