Духовність і культура

“Небо кличе” – перший український фільм, у якому звучить електронна музика

Насправді ж уперше електронну музику для ігрового кіно створив шістдесят років тому український композитор Юлій Мейтус – для фільму, знятого на кіностудії ім. О. Довженка. Після саундтреків до стрічки “Небо кличе” Мейтус написав ще багато творів, отримував звання і нагороди та пішов із життя аж 1997 року, однак у кіно більше не працював.

Читати далі…

На здобуття Шевченківської премії: і знову Валерій Бебик!

Мок`юментарі – це псевдодокументальний, іронічний, смішний, сатиричний фільм. І продукція В. Бебика за деякими ознаками частково підпадає під це визначення. Наприклад, згідно з жанром, для достовірності до фільму додані коментарі вчених, археологів, священників, дипломатів тощо. Та й назви багатьох випусків його програм здатні насмішити чи здивувати.

Читати далі…

“Просвітлої дороги свічка чорна” Чернілевського – перший фільм про Василя Стуса

Спершу картина із робочою назвою “Тернова дорога” планувалась як півгодинна короткометражка. Зйомки розпочалися 1989-го, ще за часів СРСР, тривали понад три роки й завершилися вже за незалежності. Врешті фільм трансформувався в повнометражну картину з трьох частин, тривалістю понад дві з половиною години. Назви кожної частини, як і трилогії загалом, – взяті з поезій Стуса: “Верни до мене, пам’яте моя”, “У білій стужі сонце України”, “Розіп’ятий на чорному хресті”.

Читати далі…

Заборонена роль Юрія Тимошенка (Тарапуньки)

Цьогоріч 2 червня Юрій Тимошенко міг би святкувати свій столітній ювілей, водночас 60 років тому він зіграв свою найкращу роль у кіно – міліціонера Гриценка у фільмі “Зелений фургон”.

Читати далі…

Олегу Борисову – 90!

У 1961 році Олег Борисов зіграв одну із своїх найважливіших ролей у кіно – Свирида Голохвастова у екранізації п’єси М. Старицького “За двома зайцями”, яку Віктор Іванов зняв на кіностудії ім. Довженка. Глядачі одразу вподобали картину: цитували репліки героїв, наспівували пісеньку “В небі канареєчка літає”. І нині це справді культова стрічка українського кіно.

Читати далі…

Рік без режисера “Пригод капітана Врунгеля”

Цього року Давид Черкаський міг святкувати 55-річчя роботи у кіно, адже у 1964-му він дебютував короткометражним анімаційним фільмом “Таємниця чорного короля” і став режисером анімаційного об’єднання кіностудії “Київнаукфільм”.

Читати далі…

Дещо про творення національного музичного стилю

Можливо, така агресія Людкевича щодо намагань Колесси показати неєвропейське коріння українського фольклору була викликана провінційністю галицького музичного життя. Франко у тому ж 1905 році писав, що українські галицькі композитори ніяк не можуть вирватися з-під впливу Бортнянського, а отже, східної музики. Людкевич же пов’язував “безплодність наших галицьких музиків” із станом нашої літератури і поезії – “обскурно вузькоглядна, грубошкіра та доморосла, нічим не подає руки Європі, не має досі ніякого стійкого оригінального напрямку”. Він хотів модернізувати українську артистичну музику, творячи тим самим національний стиль, але у “німецькому” чи радше, як він його сприймав, європейському форматі.

Читати далі…

Картина, що надихала британських кінематографістів

Прем’єра “Турксибу” відбулася 15 жовтня 1929 року, картина мала успіх. Проте наступну стрічку – перший звуковий ігровий фільм азербайджанського кінематографу “Бакинці” – Віктор Турін зняв аж 1938-го. На цьому його кар’єра режисера завершилась. Відтоді і аж до самої смерті у 1945-му Турін працював у Москві консультантом “Союзтогркіно”. Достеменно невідомо, що було причиною відлучення від кіноіндустрії.

Читати далі…

Прокляття фільму “Іванна”

Невідомо, чи Іван ХХІІІ взагалі бачив цю стрічку. Та й не міг Понтифік виголошувати жодних “проклять”, адже це завадило б його беатифікації, що відбулась у 2000 році. Анафема ж означає відлучення від церкви, однак кого чи що можна відлучити в офіційно атеїстичній країні? До того ж термін “анафема” здебільшого вживається на Сході.

Читати далі…

Якими нас бачили сусіди у перші роки незалежності

Нині, через двадцять п’ять років після виходу стрічки, різні історії про українців можна побачити у багатьох закордонних фільмах та серіалах. Про нас уже знають у світі, нас вирізняють поміж інших. На жаль, українцям майже нічого не відомо про добру і веселу картину “Дякую за кожний новий ранок”.

Читати далі…

Translate