Духовність і культура

«Портрет на тлі гір», де було море

«Портрет на тлі гір» – не є біографічним фільмом про народну художницю, це історія пошуків  та дослідження її фото архіву. С`юзен Зонтаґ у відомій збірці есеїв, присвячених мистецтву фотографії зазначила : «Фото – це тонка скибка  і часу , і простору».

Читати далі…

Маестро Фелліні – 100!

Натомість для нинішніх кінематографістів Фелліні не має такого значення, як для нас, вони не так добре знають його картини, хоча й шанують режисера. Зрозуміло, інший час, інші кумири та орієнтири в професії. Проте таки чув не раз історії, як хтось із молодих кінематографістів подивився “Сатирикон”, “Місто жінок” чи “Рим” і фільм раптом став для нього відкриттям. Молодому поколінню справді можна позаздрити, адже вони відкривають для себе Фелліні, як і ми колись.

Читати далі…

Сергій Параджанов – свій для кількох народів

Історія створення “Тіней…” – це не лише про славу та успіх, але і про важку роботу й багаторічні пошуки. Життя Параджанова, атмосфера навколо нього, його ексцентричні витівки часто сприймаються як “театр”: усе напоказ, граючись і невимушено. Але за легкістю могли ховатися сумніви, невпевненість, боротьба і страх поразки – усе, що властиве справжнім митцям, навіть коли вони голосно називають себе “геніями”. Люди не повинні бачити піт та сльози, а шоу має тривати!

Читати далі…

Чому українські телеканали не знімають документальні серіали?

Побутує й інша думка: попри високі рейтинги, жоден з українських телеканалів не є прибутковим. Вони існують на дотаціях власників-олігархів, які використовують канали як інструмент інформаційного впливу чи ресурс на час виборчих кампаній.

Читати далі…

Фільмові Сергія Буковського “Сон” – 30

За спогадами Сергія Буковського, у сценарії Олександра Рожена, що мав назву “Ой, Дніпро, Дніпро”, йшлося про греблі на Дніпрі, технології та енергетику. Розпочалося виробництво стрічки, і режисер зрозумів, що потрібно знімати про інше. Ще і спрацювали особисті мотиви: у дитинстві він влітку відпочивав у цих місцях із батьками. На момент зйомок фільму Канівщина вже не вабила кінематографістів. Після того, як розпочала роботу Канівська ГЕС, ландшафт суттєво змінився: краєвиди та мальовничі села опинилися під водою штучного моря, а значну кількість мешканців переселили.

Читати далі…

Фільму Кіри Муратової “Астенічний синдром” – 30

Починаючи із “Астенічного синдрому”, Кіра Муратова активно знімає у своїх картинах аматорів, знаходить якийсь чарівний метод, за допомогою якого у фільмі вони живуть органічно поряд із відомими та досвідченими акторами. Із цієї стрічки власне й почне формуватися її особливий стиль, сповнений парадоксів та дивакуватих персонажів екранний світ Кіри Муратової, який неможливо сплутати з роботами інших режисерів.

Читати далі…

Фільму Андрія Загданського “Тлумачення сновидінь” – 30

1939-го, вісімдесят років тому пішов із життя Зиґмунд Фрейд. Він помер у Лондоні, куди після аншлюсу Австрії змушений був втекти від нацистів. Тридцять років тому вийшла картина Андрія Загданського “Тлумачення сновидінь”, яка залишається актуальною і зараз. Праці Фрейда й досі повністю не перекладені і не видані в Україні.

Читати далі…

“Небо кличе” – перший український фільм, у якому звучить електронна музика

Насправді ж уперше електронну музику для ігрового кіно створив шістдесят років тому український композитор Юлій Мейтус – для фільму, знятого на кіностудії ім. О. Довженка. Після саундтреків до стрічки “Небо кличе” Мейтус написав ще багато творів, отримував звання і нагороди та пішов із життя аж 1997 року, однак у кіно більше не працював.

Читати далі…

На здобуття Шевченківської премії: і знову Валерій Бебик!

Мок`юментарі – це псевдодокументальний, іронічний, смішний, сатиричний фільм. І продукція В. Бебика за деякими ознаками частково підпадає під це визначення. Наприклад, згідно з жанром, для достовірності до фільму додані коментарі вчених, археологів, священників, дипломатів тощо. Та й назви багатьох випусків його програм здатні насмішити чи здивувати.

Читати далі…

“Просвітлої дороги свічка чорна” Чернілевського – перший фільм про Василя Стуса

Спершу картина із робочою назвою “Тернова дорога” планувалась як півгодинна короткометражка. Зйомки розпочалися 1989-го, ще за часів СРСР, тривали понад три роки й завершилися вже за незалежності. Врешті фільм трансформувався в повнометражну картину з трьох частин, тривалістю понад дві з половиною години. Назви кожної частини, як і трилогії загалом, – взяті з поезій Стуса: “Верни до мене, пам’яте моя”, “У білій стужі сонце України”, “Розіп’ятий на чорному хресті”.

Читати далі…

Translate