РозДуми

Алегорія Куликовської битви

Чому Дмитро Донський не долучився до коаліції прозахідних князів і не виступив разом із ними проти хана Тохтамиша? Чому напередодні Куликовської битви київський митрополит Кипріан піддав анафемі і відлучив московського князя від церкви[4]? Очевидно, підстави на це були, однак у 1988 році за рішенням Московського патріархату Донського канонізували.

Читати далі…

Січеславська чи Дніпровська?

Отже, навіть із погляду державної плинності та спадкоємності назва Січеслав (Січеславщина) не є “вигаданою”. Ба більше, оскільки це козацький край, перейменування є важливим і для посилення загальнонаціональної та усвідомлення місцевої ідентичності; воно є політично, історично та морально обумовленим.

Читати далі…

Дещо про псевдоцитати з Лєніна і Троцького на честь гетьмана Скоропадського

Тож, не робімо ведмежої послуги такими “крилатими цитатами” ні П. Скоропадському, ані будь-яким іншим фігурантам чи то українського, чи то світового минулого.

Читати далі…

“Брати – не брати”: антропологічні і расові відмінності між українцями та росіянами

Російська нація формувалася на основі фіно-тюркського етносу. У VIII столітті відбувалась асиміляція слов’ян (в’ятичі, кривичі, новгородські словени) з місцевими племенами фінського походження (мер’я, мурома, мещера, в’ясь). Антропологічний тип, що утворився внаслідок цього змішання, є дуже різнорідним. Росіяни різних регіонів більше споріднені із сусідніми етнічними групами, ніж поміж собою.

Читати далі…

Дерусифікація: межа толерантності

На думку академіка Дмитра Яворницького, слово “кацап” походить від арабського “касаб” (qassab), що означає “живодер”, “м’ясник”, “той, що забиває худобу”. У тюркських мовах є такі словосполучення із цим терміном: “адам кассаби”, тобто “люта людина”, “деспот”; “кассап одлу” – “шельма”. Подібними до цього слова є караїмське “кассапчи”, тобто “кат”; а також “хассап”, що мовою кримських татар означає “м’ясник”, “гицель”. В “Українській малій енциклопедії” Є. Онацького слово “кацап” також подається як похідне від татарського “різник”, “різун”.

Читати далі…

Ярослав Пеленський. Етапи життєвого і наукового шляху

У 1993 році Канадський інститут українознавчих дослідів надрукував працю Я. Пеленського“Гетьман Павло Скоропадський і Німеччина (1917-1918 рр.) у викладі спогадів”, що мала увійти до англомовної збірки “Історія німецько-українських взаємин”. Того самого року Каліфорнійський університет у Берклі надрукував його дослідження “Від Київської Русі до сімнадцятого століття: історія, мова, ідеологія”.

Читати далі…

Біполярність російської душі, або Нація “поміж цивілізаціями”

Отже, риси національного характеру москвинів вказують на те, що цей народ не є ні європейським, ні слов’янським. Однак попри азійську ментальність, росіяни не схожі й на своїх східних сусідів – японців, китайців чи монголів. Біполярність національного характеру свідчить, що росіяни – це нація, створена “поміж цивілізаціями”, що поєднує у собі різні архе-, гено- і психотипи. Як стверджує Роман Кісь, росіяни – це народ між Сходом і Заходом, тобто євроазійці. Попри нав’язані міфологеми про “братство”, росіяни та українці – два різні народи з власними національними характерами.

Читати далі…

Російський літературний фальсифікат “Слова о полку Ігоревім”

Доведення автентичності макротексту – лише справа часу. У нових сприятливих умовах література не потребуватиме мотивації, містифікацій буде менше, хоча вони й не зникнуть цілком. Історики та філологи матимуть право оскарження підробок, але безпідставні сумніви дослідників щодо автентичності та стереотипи про літературні пам’ятки, що мають слабку аргументацію, навряд розпалять дискусії про містифікації рукописів.

Читати далі…

Дерусифікація: єпископ Антоній

Вивіска коло входу мимоволі наштовхує на аналогії з історичними персонажами минулого – Побєдоносцевим, єпископом Антонієм та іншими “захисниками віри”. Здається, наче вони нікуди не поділись, а перевтілилися в “п’яту колону”.

Читати далі…

Дерусифікація: вулиці Сусаніна в Україні?

Уся ця історія з “героїчним подвигом”простого російського селянина Івана Сусаніна просякнута брехнею від початку її виникнення й до сьогодні. Окрім “народних переказів”, документальних джерел, що підтвердили б факт самопожертви, нема. Однак така вагома подія, як порятунок царя від “польських загарбників”, безсумнівно, була б зафіксована в офіційних документах чи приватних спогадах. Її бодай мали описати в монастирських хроніках, як чинилося з менш знаменними подіями. Однак там навіть немає відомостей про поховання Івана Сусаніна в коломенському Іпатіївському монастирі.

Читати далі…

Translate