By З кожним роком на акцію “Безсмертного полку” приходить усе більше осіб у всьому світі. Цього року на 9 травня вона була особливо людною. Звідки ж взялась “традиція” цієї “ходи пам’яті”? Ідея провести в День перемоги марш із портретами родичів, які воювали в Другій світовій війні, виникла у 2011 році в Росії. Як стверджують її організатори, трапилося це спонтанно.
Нібито в російському місті Томську небайдужі помітили, що на парад до Дня перемоги приходить мало ветеранів, і запропонували людям вийти з портретами своїх родичів, які були учасниками війни. Свято вдалося на славу, й ідею швидко підхопили в інших містах Росії, а потім і за кордоном. Вийшло дуже гарно, а головне – жодної політики. Єдина мета – вшанування пам’яті всіх, хто воював.
У статуті суспільного руху “Безсмертний полк” навіть є правило, що забороняє використовувати під час акцій будь-які партійні прапори. Часом навіть виникають дискусії про те, чи можна приходити на парад із портретом Сталіна та червоними стягами.
Народження “Безсмертного полку”
Насправді “Безсмертний полк” – це розробка Російського інституту стратегічних досліджень, створеного на базі колишнього НДІ розвідувальних проблем Першого головного управління КДБ СРСР, який у 2009 році реорганізували та прямо підпорядкували адміністрації президента РФ.
Чому ж інститут отримав від Путіна заявку на таку розробку? Річ у тім, що на той час дав тріщину один зі стовпів російської пропаганди, наріжний камінь загальнонаціональної об’єднавчої стратегії – фетиш перемоги “дідів” над фашизмом. Наочною демонстрацією величі перемоги, пам’ять про яку мала консолідовувати російське суспільство, завжди був Парад перемоги, що проводили на 9 травня. Задля картинки святкові зібрання повинні бути дуже велелюдними, а для доказової бази необхідна ще і присутність ветеранів війни з орденами та медалями. Але ветеранів ставало все менше – вони були злиденними, хворими й не могли чи не бажали йти на парад.
Для збереження картинки ветеранами почали наряджати чоловіків 60-70 років. Сива людина в медалях… Але виявилося, що росіяни вміють рахувати. Виходило, що дехто з “ветеранів” почав громити фашистів у трирічному віці, а дехто задовго до свого народження. З цього приводу виникло багато скандалів, і – що найстрашніше для пропагандистської акції – з параду почали сміятись.
Щось треба було змінити, щоби зберегти вигляд масовості акції. Інститут стратегічних досліджень взявся до роботи, і комусь із його працівників згадалися портрети, які під час похорону часто несуть за труною…
Справу було вирішено. Треба було підказати людям ідею ходи із портретами діда-ветерана.План отримав схвалення. Залишилася дрібниця – призначити авторів ідеї. Вони мали бути з народу й мати мізки, яких вистачило б на таку вигадку.
За творців обрали історика за освітою, журналіста Сергія Лапенкова, журналіста Сергія Колотовкіна та співробітника рекламної компанії Ігоря Дмитрієва. Історик нібито вигадав, журналіст зміг підтримати інформаційно, а рекламіст усе організував.
Місце для проведення першої ходи із портретами обирали подалі від Москви, щоб підкреслити – влада не має до ідеї жодного стосунку. Це був Томськ, де у 2012 році й “народився” “Безсмертний полк”. Сибір, російська глибинка, вигадали суворі сибіряки…
Був лише один прокол: уже наступного року акція пройшла в 30 містах Росії та навіть за кордоном… Справа в тому, що Томськ – це така собі дупа світу. Те, що відбувається у місті, не завжди цікавить навіть його мешканців, а тому менш ніж за рік розрекламувати акцію на всю Росію та організувати ходу в стількох містах без централізованого керівництва та підтримки держави навряд чи можливо.
Фігня на паличці
Протестувавши ідею у 2013 році, російські пропагандисти взялися за роботу серйозно. У всіх містах були призначені відповідальні за підготовку та проведення святкування. Врахували й помилки. Виявилося, що зібрати охочих, які пройдуть вулицею із портретами ветеранів, не так просто. Людям банально шкода часу та грошей на виготовлення великого фото. Треба було зігнати натовп за допомогою адмінресурсу. Але з чим вони підуть? Родина ветерана може помітити, що портрет їхнього родича несе незнайома людина. Та й частина ветеранів після 1945 опинилась у таборах, а тому поява їхніх фотографій на ході не була бажаною.
Вихід знайшовся. Вирішили, що можна брати знімки не лише військових, а й партизанів, підпільників, блокадників, працівників тилу, людей, що пройшли концтабори, дітей війни – тобто всіх. Бери будь-який портрет та йди.
У січні 2014 року реєструється громадський рух “Безсмертний полк”, який вважається некомерційною організацією. Згодом оргкомітет “Победа”, що є дорадчим органом при президентові РФ з питань єдиної державної політики з патріотичного виховання росіян, приймає резолюцію, в якій йдеться: “Рекомендувати органам виконавчої влади суб’єктів Російської Федерації місцевого самоуправління по можливості сприяти історико-патріотичному руху “Безсмертний полк”. Такий документ рівнозначний наказу Путіна.
На фінансування ходи починають виділяти величезні кошти. Гроші організація отримує і з місцевих бюджетів. До прикладу, у 2017 році філія руху у Псковській області одержала президентський грант на 2,9 млн рублів. Якщо люди приходять на акцію добровільно і просто йдуть вулицею, навіщо ж гроші? Вони потрібні на оплату активістів та ляльководів, які задають настрій, вигукують гасла та здають у поліцію всіх, хто якось виражає свою незгоду із дійством.
У 2017-2018 роках рух централізовано отримав із бюджету 63,3 млн рублів. Додайте сюди гроші з місцевих бюджетів і вийде сума в сотні мільйонів.
Звісно, через нарахування таких значних коштів зросла й конкуренція серед тих, хто хоче ними розпоряджатись. Так, у 2019 році в окупованому Криму організатори ходи викрали з офісу конкуруючої фірми 500 портретів, заготовлених для процесії. Голова “Безсмертного полку” Василь Федорін звинуватив у цьому колегу з розпилу грошей РФ – Ніну Пруднікову.
На проведення акції зганяють бюджетників, учнів та студентів, і на коні той, хто володіє портретами на паличках. Однак ці люди часто навіть не знають, чиє фото несуть. Доказ цього – низка світлин, де транспаранти з портретами лежать після акції у смітниках. Через таке ставлення до пам’яті предків цьогорічна хода “Безсмертного полку” була заборонена у казахському місті Актобе. Вимагали цього родичі ветеранів. У 2018-му організатори акції звернулися до них із проханням надати портрети, які можна збільшити, роздрукувати та роздати учасникам акції. Однак після ходи люди знайшли світлини своїх родичів на смітнику.
Випадки, коли на ходу змушували виходити студентів та дітей, неодноразово фіксували журналісти та блогери в Казані, Оренбургу, Республіці Комі, Твері та ще в багатьох регіонах. Просочувалась у мережу й інформація про репетицію акції в російських містах. Кремль щоразу намагався ліквідувати витік, змусивши журналістів говорити, що вони не розібрались у ситуації чи помилились. Будь-які докази зворотного з інтернету старанно вичищають.
Якщо ж факти набули широкого розголосу, призначається хтось із депутатів Думи, який публічно засуджує “поодинокий” випадок втручання влади у дії “Безсмертного полку”.
Водночас російський опозиціонер Олексій Навальний не має ілюзій щодо цієї “громадської ініціативи”. Він відкрито говорить, що у такий спосіб влада намагається використати сімейну пам’ять простих росіян “в якості самопіару та видимості єднання влади та народу”.
Експорт “Безсмертного полку”
Технологія “пам’ятної ходи” чудово спрацювала у Росії, тому її вирішили експортувати до сусідів. Цілями першого удару стали, звісно ж, держави пострадянського простору. У такий спосіб Росія намагається показати, що громадяни інших країн, які одночасно з росіянами вийшли на акцію, мають однакову ідентичність, а тому Москва має право на всі території із російською самоідентифікацією населення.
За кордоном люди здебільшого отримують непогані гроші за вихід на акцію із фотографією. За інсайдерською інформацією, цього року в Києві за участь у марші платили 1500 грн. Є також багато людей, які приходять на парад добровільно, вважаючи, що так вони вшановують пам’ять предків або схвалюють дії Росії. Серед таких осіб російська розвідка веде активну вербувальну роботу.
Скориставшись безвладдям в Україні, коли президент Порошенко вже має піти, а Зеленський ще не пройшов процедуру інавгурації, Росія організувала у Києві особливо велику ходу, під час якої люди вигукували антиукраїнські гасла та всіляко провокували на конфлікт противників “Безсмертного полку”. У Харкові ж учасники маршу називали Україну неіснуючою країною та заявляли, що це “русская земля”.
Розуміючи, що Росія використовує акцію у своїх цілях, президент Білорусі Олександр Лукашенко минулого року спробував заборонити в країні “Безсмертний полк”, замінивши його на альтернативну ходу “Білорусь пам’ятає”. “Чому ми повинні кинути своє та схопитись за “Безсмертний полк”, якщо по суті своїй та навіть по зовнішній формі вони однакові?”, – заявляв Олександр Лукашенко. Хоча запропонована лідером Білорусі акція була справді дуже схожа на російську, “Безсмертний полк” відмовився до неї приєднатись.
Хода була організована й у багатьох інших країнах світу. Робиться це також для виявлення симпатиків Росії із подальшою спробою завербувати їх. Особливо цікавлять люди запальні, рішучі, яких можна залучити до організації терористичних актів. Наприклад, цьогоріч у Лісабоні учасники “Безсмертного полку” напали на українців, які прийшли до місця проведення акції із критичними транспарантами щодо ролі Сталіна у розв’язанні Другої світової війни.
До того ж майже на всіх акціях за кордоном була присутня символіка “ЛНР” та “ДНР”. Прекрасний привід для пропаганди псевдореспублік.
До речі, в окупованих Донецьку та Луганську також пройшла хода “Безсмертного полку”. На марш зганяли тих небагатьох, хто не виїхав, також звозили людей із Ростовської області. Щоправда, не обійшлося і без конфузу. Ряжені козаки, які брали участь у ході, йшли під прапором Петра Краснова, який під час Другої світової воював на боці Гітлера та займав пост Головного управління козачих військ Імперського міністерства східних окупованих територій нацистської Німеччини.
Поява прапора Краснова ніяк не збентежила організаторів ходи, продемонструвавши, що “Безсмертний полк” не має нічого спільного із вшануванням людей, які зупинили Другу світову війну.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
