Автономна зброя

Автономна зброя
У вересні 2019 року рій із семи керованих снарядів та 18 дронів із підчепленими бомбами увірвався крізь удосконалені системи протиповітряної оборони Саудівської Аравії, перетворюючи на випалену землю нафтові поля Abqaiq i Khurais, а також знищуючи переробне обладнання, яке там містилося. Ця неймовірно ефективна атака, відповідальність за яку взяли на себе єменські повстанці з руху Huti, спричинила зменшення видобутку нафти і природного газу у цій країні вдвічі, накручуючи світові ціни на цю сировину – пише Ноел Шеркі у журналі Scientific American.

І все-таки ці дрони, імовірно, не були цілком автономними – вони не комунікували один з одним, щоб обрати цілі, як-от конкретні резервуари чи нафтопереробні будівлі. Схоже на те, що кожен безпілотник було відразу запрограмовано з використанням точних координат і керовано сателітарною системою позиціонування до цілі, віддаленої на сотні кілометрів.

Повністю автономні системи озброєння (Autonomous Weapons Systems – AWS), найімовірніше, вже беруть участь у воєнних діях, і то навіть зараз, коли ви читаєте цю статтю. Туреччина оголосила про план вислати флот автономних квадрокоптерів Kargu проти сирійських сил на початку 2020 року; рої безпілотників для використання у цьому регіоні готує також Росія. З моменту запуску AWS знаходить, відслідковує, вибирає і атакує цілі з використанням переносних зарядів зовсім без участі людини.

Автономна зброя – це не наділені свідомістю гуманоїдні роботи на кшталт Термінатора, що намагаються підступно захопити владу над людьми, а керовані комп’ютерами танки, літаки, кораблі і підводні човни. Але і попри це, її використання радикально змінює характер воєнних дій. Люди доручають рішення про вбивство машині, внаслідок чого ніхто не контролює, чи атака була виправдана, поки її не буде проведено. З половини першого десятиліття ХХІ ст., коли Департамент оборони США започаткував глобальну гонку озброєнь у сфері штучного інтелекту, оголосивши про намір оснастити автономною зброєю всі галузі збройних сил, усі великі держави і кілька менших намагаються отримати такі системи. На думку американського секретаря оборони марка Еспера, Китай уже зараз експортує AWS на Близький Схід.

Мілітарні переваги автономного озброєння є різноманітними. Наприклад, X-47B, безпілотний реактивний винищувач ВМС США, який може злітати і сідати на авіаносці навіть при сильному вітрі, а також заправлятися у повітрі, матиме вдесятеро ширше поле дії, ніж винищувач з пілотом. Сполучені Штати збудували також безпілотний трансокеанський військовий корабель Sea Hunter, який буде супроводжувати флотилія підводних човнівDASH (Distributed Agile Submarine Hunting). У січні 2019 року Sea Hunter здійснив рейс із Сан Дієго на Гаваї і назад, демонструючи свою придатність для використання в Атлантиці.

Росія автоматизує суперсучасний танк Т14 Armata, плануючи, імовірно, розмістити його вздовж свого західного кордону; тим часом збройний концерн “Калашніков” продемонстрував повністю автоматизований бойовий модуль, який мають монтувати на вже наявні системи озброєння, як-от артилерійські гармати і танки, щоб дати їм можливість самостійно викривати і атакувати вибрані цілі.

Намагаючись не допустити, щоб його випередили, Китай працює над танками і воєнними кораблями, оснащеними штучним інтелектом, а також над автономним надзвуковим бойовим літаком типу повітря-повітря під назвою Anjian, тобто Похмурий меч, який зможе виконувати такі швидкі і гострі повороти, що навантаження, яке під час них виникає, було б смертельним для людини-пілота.

При такому завзятому суперництві неуникненним предметом зацікавлення стають щораз швидші машини і рої автономних дронів, що можуть здолати оборону ворога, здійснюючи масивну, багатосторонню і скоординовану атаку. Натиск на впровадження такої зброї здійснюють передусім її виробники, які побачили перспективу велетенських прибутків; значну роль тут відіграють і високопоставлені військові керівники, які бояться, що залишаться позаду у гонці озброєнь в сфері штучного інтелекту. Деякі держави, зокрема Сполучені Штати і Росія, зауважують лише потенційну мілітарну перевагу, яку забезпечують системи автономного озброєння, але залишаються сліпими до тривожних сценаріїв, які можуть реалізуватися, коли їхні суперники їх наздоженуть.

Як дослідник, який займається роботикою, коли я вперше дізнався про плани розвитку AWS, то відразу побачив потребу забезпечення ефективного контролю людини над системами автономного озброєння. Ми опинились віч-на-віч з новою епохою у воєнних діях – так само, як це було на початку атомної ери. Не треба бути істориком, щоб усвідомити, що коли новий клас зброї потрапить до арсеналів великих держав, то її використання поступово ставатиме все ширшим, що наражатиме людство на конфлікти, які сьогодні ми навіть не можемо собі уявити.

У 2009 році разом із трьома іншими науковцями я створив Міжнародний комітет з питань контролю за роботичною зброєю, який пізніше, об’єднавшись з іншими неурядовими організаціями, утворив Кампанію із зупинення розробки смертоносних роботів. Ця Кампанія, яка зараз є коаліцією 130 неурядових організацій із 60 країн, намагається переконати ООН ухвалити обов’язковий правовий трактат, що заборонив би проєктувати, тестувати і виробляти зброю, яка самостійно обирає і знищує цілі без ефективного нагляду людини.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


ДНК як носій даних Акумулювання енергії у промислових масштабах