Геополітичні наслідки саміту G7

Нещодавно відбувся саміт “Великої сімки”, до якої входять США, Німеччина, Франція, Японія, Італія, Канада й Великобританія. На зустріч запросили також Австралію, Індію тощо. Учасники обговорювали низку важливих питань: відновлення економіки після пандемії, допомогу бідним країнам у боротьбі з коронавірусом, співпрацю в галузі безпеки, зокрема протидію автократичним країнам, як-от Китаю, який посилює свої позиції у світі.

На саміті також йшлося про запровадження глобального корпоративного податку для транснаціональних компаній, який буде однаковий у всіх країнах. Це пов’язано з тим, що великі корпорації, отримуючи надприбутки, намагаються мінімізувати податкові виплати. Вони не підтримують економіку своїх країн, натомість шукають держави із найменшими податками – в умовах пандемії це послаблює економіку.

Однією із ключових проблем, що обговорювалися на зустрічі, є боротьба з коронавірусом. Так, американський президент Джо Байден заявив, що Штати, де майже завершилося щеплення громадян, надають приблизно 500 млн доз вакцини країнам, що розвиваються. Прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон також оголосив, що Британія надасть 100 млн доз вакцини для малорозвинутих держав, насамперед африканських. Б. Джонсон зазначив, що в країнах Африки здебільшого вакциновано тільки декілька відсотків населення, тож без допомоги розвинутих держав регіон не зможе подолати пандемію. США та Великобританія сподіваються, що їхню ініціативу підтримають і інші члени G7.

До речі, саме Штати та Британія є ключовими учасниками “Великої сімки”. І якщо під час президентства Трампа відносини між Лондоном та Вашингтоном охолодилися, то з приходом до влади Джо Байдена їхня співпраця значно посилилася. Напередодні саміту США та Великобританія підписали оновлену Атлантичну хартію, спрямовану на активізацію двосторонніх відносин. Це доволі символічно, оскільки 70 років тому, влітку 1941 року, Рузвельт і Черчилль уклали першу Атлантичну хартію. Крім питань двосторонньої співпраці, в тогочасній Хартії обговорювалися передумови створення антигітлерівської коаліції. У ній також згадувалося про об’єднані нації, що надалі сприяло створення ООН. Але головним моментом як нинішньої Атлантичної хартії, так і хартії 41 року було проголошення захисту демократичних цінностей.

Саміт G7 також проходив під гаслом оборони демократичних цінностей у всьому світі та протидії автократичним і тоталітарним режимам – насамперед у Китаї, Ірані, Північній Кореї й Росії. Джо Байден, зокрема, запропонував альтернативу китайській ініціативі “Один пояс – один шлях”. Він наголосив на важливості збільшення інвестицій у країни, що розвиваються, зокрема для розвитку в них інфраструктурних проєктів, адже Китай також намагається посилювати свій вплив у багатьох регіонах коштом інвестицій.

У межах саміту відбулося засідання учасників Індо-Тихоокеанського безпекового діалогу, у якому взяли участь США, Індія, Австралія і Японія. Ці країни обговорювали можливості активізації співпраці в Тихоокеанському регіоні, щоб зменшити там вплив Китаю. Останнім часом Піднебесна посилює тиск на країни регіону, зокрема обмежує права мешканців Гонконгу, робить гучні заяви щодо Тайваню, який вважає своєю провінцією тощо.

На зустрічі G7 обговорювалися також загрози з боку Росії, яка стає все більш непередбачуваною. Нещодавня кібератака, за якою стояла російська розвідка, призвела до серйозних енергетичних проблем у деяких штатах США. Тому Америка та її союзники значно посилюють кіберзахист і навіть вважають, що кібератаки можуть прирівнюватися до агресії проти держави, а в крайніх випадках – навіть спричинити значне загострення відносин між країнами. Нещодавно Росія заборонила вільне пересування американських дипломатичних працівників всередині країни – це також обурило США.

Окрім того, РФ усе більше впливає на Білорусь, де й досі посилюється напруга. Зокрема, самопроголошений президент Лукашенко все дужче тисне на опозицію, вводить жорстке регулювання цін на продукти, збільшує роль білоруського Радбезу й посилює озброєння вітчизняної армії. У контексті всіх цих проблем президент США Джо Байден здійснив низку зустрічей зі своїми союзниками та європейськими партнерами, щоб виробити спільну позицію щодо Росії, а вже після того зустрівся з очільником РФ Володимиром Путіним.

Деякі експерти неоднозначно поставилися до ініціатив Білого дому щодо зустрічі з очільником Кремля, оскільки, на їхню думку, вона легітимізує В. Путіна, підвищує його міжнародний авторитет.

Отже, саміт G7 показав значне зростання впливу Великобританії та США, які намагаються відігравати ключову роль у світовій політиці. Значно посилився також міжнародний авторитет Штатів, які зі своїми союзниками прагнуть відповідати на головні виклики сучасності.