By Незначні мутації можуть підважити здатність до боротьби з мікроорганізмами – пише Клаудіа Уолліс у журналі Scientific American.
Нещасливий випадок. Кошмарна невдача. Так ми думаємо, коли чуємо про цілком здорову дитину, яка раптово померла від грипу – вірусу, з котрим більшість із нас вміє давати собі раду. А що, як би виявилося, що ця смертельна інфекція є генетично обумовленою?
Хоч це і звучить мало правдоподібно, то все більше досліджень підтверджують цю гіпотезу. Багатьма з них керував Жан-Лоурент Казанова, дитячий імунолог та генетик з Rockefeller University. Казанова хотів вияснити ті трагічні випадки грипу, при яких дитина без жодних встановлених запущених хворіб завершує у відділі інтенсивної терапії. Його інтригували й інші інфекції, які більшості з нас не загрожують смертю чи навіть є нешкідливими, але декого запроваджують до могили.
Є багато прикладів того, що Казанова називає «загадкою інфекції». Наприклад, вірус звичайного герпесу може в багатьох спричиняти виникнення дратівливих пухирців на устах чи на геніталіях, але в невеликого відсотку людей він викликає смертельне запалення мозкових оболонок. Candida albicans – це розповсюджений грибок, котрий зазвичай завдає поважної шкоди тільки особам з послабленою імунною системою, але попри це деякі в цілому здорові люди зазнають періодичних атак інфекції. Навіть у випадку таких серйозних захворювань, як туберкульоз, зауважує Казанова, у регіонах, де палички туберкульозу проявляються лише локально « всі їх вдихають, але не всі хворіють, а менше, ніж одна особа на сто через них помирає». Дослідник дійшов висновку, що це не може бути просто примха долі.
У деяких випадках вразливість на певний тип інфекцій – наприклад, викликаних Candida – проявляється по родинній лінії. Казанова визнав це важливою підказкою. Він висунув гіпотезу, що у деяких з нас є мутації, успадковані або спонтанні, котрі призводять до того, що ми є вразливими на конкретні види мікроорганізмів, так як окремі сорти пшениці є генетично вразливими на заразу визначеного типу.
Упродовж останніх двох десятиліть Казанова, часто співпрацюючи з Лоурентом Абелем із Hopital des Enfants Malades, що в Парижі, а також з кількома іншими лабораторіями, ідентифікував десятки мутацій окремих генів, що спричиняють такого типу вразливість. Ці мутації не знищують повністю імунітет, як це трапляється у випадку Важкого складного недостатнього імунітету (SCID), який раніше окреслювали як хвороба «дітей з пузиря», а зараз лікують щепленням кісткового мозку. Казанова пояснює, що в такому випадку «це хвороби властиві для певних патогенів, які виникають через вроджене порушення імунітету в дуже обмеженому діапазоні».
У випадку важкого грипу група Казанова ідентифікувала два генетичні дефекти, один з яких гальмує утворення інтерферонів, що борються з вірусами; інформація, яка стосується другого, ще не була опублікована. У випадку запалення мозкових оболонок, викликаного вірусом звичайного герпесу, одна категорія мутацій призводить до виникнення носіїв інфекції, що переносять її просто в мозок. Другий тип веде до схильності до запалення мозкових оболонок у області ромбовидного мозку. У випадку грипу в дітей поступово розвиваються захисні протитіла, котрі компенсують генетичну ваду. Імовірно, що так само діється і з вірусом герпесу. Більшість із цих мутацій проявляються рідко, але Казанова каже, що в його лабораторії відкрили нещодавно дефект, який спричиняє вразливість до туберкульозу, котрий проявляється у однієї на 600 осіб європейського походження і однієї на 1000 осіб загалом.
Ці несподівані відкриття разом змінюють спосіб, в який ми думаємо про важкі інфекції. Ця праця вказує, що ми повинні частково перенаправити свою увагу з мікроорганізмів на господаря, тобто на дитину, каже Ізабель Мейтс, дитяча імунолог з Universitaire ziekenhuizen Leuven, що у Бельгії. Ті відкриття також розширюють наше знання на тему людської імунної системи, особливо методів захисту, незалежних від білих кров’яних тілець, зауважує імунолог Гелен Су із National Institute of Allergy and Infectious Diseases. Наші системи захисту від мікроорганізмів мають вбудовану дуже сильну надмірність, тому важко повірити, що превентивний захист від конкретних мікроорганізмів може залежати від окремого гену.
Ці дослідження вказують, що у незрозумілих випадках важких інфекцій лікарі повинні проводити генетичні обстеження, каже Мейтс. Іноді результати можуть визначати напрям лікування. Казанова та інші, наприклад, знайшли понад дюжину мутацій, які порушують здатність організму боротися з мікобактеріями, а всі вони мають зв’язок із інтерфероном ґамма – ключовим активатором імунної системи. Лікування таких пацієнтів саме таким інтерфероном «чудово діє», каже Казанова. «Це наче інсулін для пацієнта з діабетом».
Генетичні обстеження могли б також схилити лікарів до дослідження родичів і визначення, хто з них належить до групи ризику. Більш того, інформація про те, що хвороба виявилась смертельною через пошкоджений ген, принесла б полегшення родичам померлих. «Отримання відповідей є важливим» – зауважує Су. Або, як це формулює Казанова: «Це не через те, що часто ходили у McDonald`s. І не через забруднення». І не було це звичайне невезіння.
