By Циклічність у Всесвіті є на всіх рівнях – електрони обертаються навколо ядра в атомах, планети – навколо світил, а зоряні системи – навколо центру галактик. Будь-який рух по колу має свій період обертання, тобто цикл. А якщо циклічність закладена в природі від самого початку виникнення Всесвіту, то чому б не припустити, що вона є і в людині?
У прадавні часи наші пращури, ймовірно, ще не володіли знаннями про атомарну і космічну структуру природи, але циклічність руху Сонця, Місяця і планет вони спостерігали ще в кам’яну добу.
У V столітті до н.е. давньогрецький філософ Геракліт Ефеський вирахував цикл життя цивілізацій – 10800 років. Саме за такий час, згідно його теорії, вони розвиваються, а потім всесвітній катаклізм знищує всі культурні здобутки і людство повертається до початку. Майже стільки ж часу відводив цивілізаціям і Фрідріх Енгельс.
На початку ХХ ст. російсько-український поет-футуролог Велимир Хлєбников висунув свої ідеї про “закони часу”. Поет був прихильником ненасильницьких методів вирішення проблем між країнами, а тому початок Першої світової війни його шокував. Тоді Хлєбников вирішив знайти історичні закономірності, які б могли завадити новим збройним конфліктам. Не будучи професійним вченим, а опираючись тільки на інтуїцію, Хлєбников першим висловив ідею, що все у Всесвіті пульсує – і атом, і Сонце, і галактики. Значно пізніше таке припущення оприлюднив французький фізик Луї де Бройль, один з творців квантової механіки.
Припущення Велимира Хлєбникова було доволі логічне, – якщо Сонце і планети пульсують з певною частотою, то вони періодично відправляють на Землю подібну енергію, яка може викликати в людей схожі пульсації. Вперше Хлєбников описав свою теорію у трактаті “Вчитель і учень”, де навів конкретні математичні формули для розрахунку історичних циклів, і зокрема блискуче передбачив загибель Російської Імперії в 1917 році. У Хлєбникова цикли становлять 12 років, і якщо застосувати їх на прикладі історії СРСР, то отримаємо: 1929 рік – колективізація, 1941-ий – Велика Вітчизняна війна, 1953 рік – смерть Йосипа Сталіна, 1965 рік – закінчення хрущовської “демократії”, 1977-ий – нова Конституція СРСР, 1989 рік – крах СРСР.
У першій половині ХХ ст. схожими дослідженнями займався французький історик Фернан Бродель. Учений аналізував історичні події науковими методами, і в своїй теорії “історичного часу” запропонував короткострокові (3-4 роки) і довгострокові цикли (6-8, 10-12 тощо), за допомогою яких можна описувати процеси в суспільстві. Цикли короткого періоду, за теорією Броделя, впливають на політичне життя, середньої тривалості – на економічні процеси, а довгострокові – на цивілізаційні зміни.
Закон циклічності працює не тільки в історії, але і в житті конкретних людей. Наприклад, схожі долі президентів Америки – Лінкольна і Кеннеді. Авраама Лінкольна обрали 16-м президентом США в 1861 році, а Джона Кеннеді – через 100 років у 1961-му. Політики підтримували свободу і рівність усіх громадян, не залежно від кольору шкіри. Лінкольна вбили пострілом у голову в театрі, засновником якого був Генрі Форд, а Кеннеді застрелили в автомобілі “Лінкольн” автозаводу “Форд Мотор”.
Одним з найвідоміших учених ХХ ст., які внесли найбільший вклад у вчення про ритми і цикли, є Олександр Чижевський. Він був фахівцем з фізики, біології та історії, і зробив стільки досягнень у різних галузях, що в 1939 році на міжнародному конгресі біофізиків в США, його назвали “Леонардо да Вінчі ХХ століття”, і висунули кандидатом на Нобелівську премію.
Олександр Чижевський мав особливий погляд на природу Всесвіту, який більше збігався з вченням Платона, ніж з космогонічними ідеями ХХ століття. Учений вважав, що у світі все побудовано за одним космічним законом, а матерія Землі аналогічна за будовою до матерії з далеких галактик. Якщо ж під дією космічних сил виникають фізико-хімічні зміни неживих речовин на Землі (землетруси, виверження вулканів, цунамі тощо), то жива матерія – людство, також повинна зазнати змін. Чижевський був переконаний, що психічна енергія людини і її інтелект можуть бути приспані чи пробуджені космічними впливами.
Учений припускав, що головним чинником змін у геофізичних, біологічних та історичних процесах на Землі є Сонце. Слушність цієї думки можна віднайти в прадавніх релігіях, де саме світило було головним божеством для людей. Але сонячна енергія не є постійною, а змінюється за певними сталими циклами. Щоб вивчити їх, Олександр Чижевський зіставив статистичний матеріал з 500 року до н.е. з активністю Сонця. Результат дослідження став справжньою сенсацією – всі важливі соціально-політичні події, війни, революції та епідемії припадали на періоди максимальної активності Сонця, що повторювались кожні 11,2 років.
Чижевський також намагався пояснити природу цього космічного впливу на людство. Оскільки сонячне випромінювання у видимому спектрі майже постійне, на людину впливає енергія корпускулярних частинок, що залежить від активності зірки. На думку вченого, при певній концентрації корпускулярних енергій на Землі в людині активуються психофізичні процеси на кшталт істерії, що дозволяє позитивним і негативним ідеям впливати на великі маси людей, і тому в суспільстві виникають зміни.
Відкриття Олександра Чижевського дає історикам новий науковий метод аналізу минулого і відокремлення неминучих подій, активованих космічним впливом, від штучно створених певними країнами для реалізації власних планів. На жаль, наукові досягнення Чижевського припали на 20-30-ті роки СРСР, коли будь-які нові ідеї були неприпустимі. Та хтозна, можливо, якби вчений висловив ці ідеї в Європі чи США, то людство могло б не допустити Другу світову війну.
