By 
Наприкінці минулого тижня британське видання The Telegraph опублікувало великий репортаж із Косова, у якому президентка цієї частково визнаної країни, яку Сербія й надалі вважає своєю провінцією, Вйоса Османі розповідає, що серби з допомогою найманців із ПВК “Вагнер” готують на них напад. Натомість на початку цього тижня президентка Молдови Мая Санду з посиланням на українські спецслужби оприлюднила деталі ймовірного російського плану військового перевороту,що включав, за її словами, напад на державні установи та захоплення заручників. У цій акції нібито мали брати участь спеціально заслані бойовики з Росії, Білорусі, Сербії й Чорногорії. Міністр закордонних справ Сербії Івиця Дачич виступив з обуреною заявою, мовляв, поширення такої інформації шкодить репутації його країни. Але з репутацією там якраз усе гаразд — вона безнадійна.
Те, що Сербія, а також серби в інших країнах західних Балкан є збірним “троянським конем” Росії в цьому регіоні, ні для кого вже давно не таємниця. Москва не від нині використовує Сербію як посередника для дестабілізації регіону — передусім, щоб не допустити повної інтеграції західнобалканських країн із ЄС та НАТО. Тепер постійна напруга на Балканах потрібна кремлю ще і для того, аби відвернути хоч трохи увагу Заходу від війни в Україні.
Найгарячішою точкою на цій конфліктній мапі є кордон між Сербією та Косовом, а також всередині тих десяти північних косовських муніципалітетів, де етнічні серби становлять більшість населення. За останні пів року політична температура там зросла ще більше. Були вже й барикади на дорогах між сербським анклавом і рештою Косова, і перестрілки сербських радикалів із косовською поліцією, і погрози президента Сербії Александра Вучича ввести в анклав сербське військо.
Безпеку й порядок у Косові пильнує військова місія НАТО — KFOR, а також косовські сили безпеки, до складу яких входять американські та британські військові. Тому фахівці здебільшого вважають, що Сербія не ризикне вводити війська на територію Косова. Белградська балканознавиця Гелена Іванов вважає, що, поки KFOR перебуває в Косові, президент Вучич не відважиться на воєнну акцію: “Сербія не почне війну з НАТО. Уже раз це зробила і програла”.
Однак ситуацію трохи ускладнює поява в регіоні нового гравця — “вагнерівців”. Офіційне представництво ПВК “Вагнер” з’явилося в столиці Сербії ще влітку 2022 року. Опозиційна преса відразу ж почала писати про те, що воно діє як неформальний рекрутерськийцентр найманців для війни проти України. Офіційний Белград це заперечував, але в якусь мить президент Вучич публічно засудив рекрутерськудіяльність сербського представництва “Вагнера”.
Тепер-от новий скандал. Президентка Косова Вйоса Османі твердить, що найманці з ВПК “Вагнер”, які базуються в Сербії, забезпечують сербські паравійськові групи з північних косівських муніципалітетів контрабандною зброєю та неозначеною військовою уніформою. На думку Османі, так готується гібридний напад на Косово за кримським сценарієм від 2014 року. Процес, за даними косовської сторони, триває вже понад пів року, тобто приблизно відтоді, як у Белграді з’явилося офіційне представництво ВПК “Вагнер”. Популярність “вагнерівців” серед сербських радикалів у регіоні постійно зростає. Спочатку сербські міста були завішені їхньою рекламою, а тепер уже й у сербському анклаві в Косові помітні “сліди”. Як пише місцева преса, на стінах будівель найбільшого в Косові “сербського” міста Мітровіца все частіше з’являються написи “вагнер”, “Z” і “NATO go home”.
І тут виникає запитання: наскільки Белград бере в цьому участь і чи справді відважиться на гібридну агресію у вигляді “зелених чоловічків” у Косові? Питання непросте. Чи Сербія хотіла б такого розвитку подій? Теоретично — так. Чи бере в цьому участь? Радше — ні. Чому? Президент Вучич розуміє, що Сербія — не Росія, тому він не може собі дозволити того, що Путін, до того ж у далекому 2014 році. Тепер уже й Путін не той, і Захід не такий. Тож, з огляду на політичний прагматизм, нещодавно й сербський президент, і косовський прем’єр погодились із планом ЄС щодо чергової нормалізації взаємин.
Це викликало агресію сербських націоналістів, представники яких ледь фізично не напали на Александра Вучича в парламенті, а також — незадоволення в Москві.
Тому, ймовірно, гібридна агресія на Косово за участі ПВК “Вагнер” може відбутися і без згоди Белграда, адже “вагнерівці” підпорядковуються кремлеві, а не Вучичу.
Звичайно ж, така авантюра не призведе до окупації всього Косова, а от до “унезалежнення” північної частини — теоретично може. Не назавжди, звісно, але відволікання частини уваги Заходу від України до Балкан цілком може бути планом кремля. Чи він поведеться, буде видно найближчими місяцями або й тижнями.
