By 
Десятки тисяч чорногорців протестували у вівторок перед парламентом своєї країни у столиці – Подґоріці. Вони вимагалипозачергових виборів і відкликання антиконституційного закону, що обмежує повноваження президента країни. Учасники протесту носили прапори Чорногорії та ЄС, а також транспаранти з написами: «Ми є» і «Не віддамо тебе, Чорна Горо».
Політична криза у Чорногорії триває з серпня цього року, коли було відправлено у відставку уряд внаслідок того, що прем’єр-міністр Дрітан Абазович підписав Базовий договір із Сербською православною церквою. Тоді нова парламентарна більшість висунула на голову уряду кандидатуру колишнього дипломата з часів воєнного злочинця Слободана Мілошевича – Міодрага Лекіча. Президент країни Міло Джуканович відмовився дати Лекічу мандат на творення нового уряду. Тоді члени більшості ухвалили закон, яким примушує президента дати мандат їхньому кандидатові.
Міло Джуканович новий закон підписав, хоч його негативно оцінила Венеційська комісія та дипломати міжнародної спільноти. Потім, після протестів громадян під стінами парламенту, на своєму профілі в Твіттері чорногорський президент зазначив, що висловлює підтримку «мирному патріотичному зібранню проти руйнування конституційного ладу і конфронтації з партнерами з європейської та євроатлантичної спільноти».
Про це і йдеться, бо проблема Чорногорії не в тому, що немає гідної кандидатури на керівника уряду, а в тому, що на останніх парламентських виборах перемогли й сформували більшість про-сербські політики. Їхня позиція щодо Чорногорії українському читачеві видасться знайомою: «немає такої нації і мови», головною в країні має бути Сербська православна церква, а не чорногорська, потрібно діяти спільно з Белградом і слухатись вказівок з Москви. Найрадикальніші з них проти вступу країни в ЄС і за вихід з НАТО.
Для сербських націоналістів Чорногорія – це всього лиш «Сербія біля моря». Саме цим сусідня країна є такою важливою для Белграда, адже для оточеної з усіх сторін країнами-членами НАТО Сербії, котра до того ж не має власного виходу до моря, Чорногорія це не лише пляжі для сербських туристів, але й морські порти на Адріатиці – своєрідне «вікно у світ». Все це розуміють чорногорці і тому протестують проти сербської домінації у власній країні. Тим більше, що не тільки в Подґориці усвідомлюють, що внаслідок російсько-української війни Белград став вже неприхованою проросійською «чорною вівцею» на Балканах. Серби проводять масові мітинги в підтримку політики Кремля, прославляють в пресі й на білбордах Путіна, в столиці країни діє філія ПВК Вагнер, а ще депутат російської Думи, наче мимоходом натякає, що Сербія могла б стати частиною Росії, якщо її громадяни проголосують за це на референдумі.
Зрозуміло, що така перспектива не до вподоби етнічним чорногорцям, тому вони й виходять на протести. І будуть виходити. Євто Еракович, заступник голови Демократичної партії соціалістів, яку пов’язують з президентом Міло Джукановичем, на протесті перед парламентом сказав: «Це боротьба за виживання Чорногорії. Ця весна повинна стати чорногорською, мусить бути весною вибору. Прокидайся, Чорна Горо, надходить чорногорська весна, а ми тобі гарантуємо – ми є».
