By Учені визнали джмелів першими відомими комахами, що “граються” предметами. Під час серії експериментів вони маніпулювали дерев’яними кульками, котячи їх. Коли тварини часто вдаються до дій, які не забезпечують їм поживи, захисту чи іншої безпосередньої користі, тоді дослідники розглядають можливість біхевіоральної забави. Ігри предметами у тварин побачити нескладно, але це стосується здебільшого ссавців чи птахів — пише Грейс ван Ділен у журналі Scientific American.
Така поведінка є одним з елементів, які беруться до уваги під час визначення, якою мірою тварини є істотами, здатними відчувати й переживати. Науковці вважають ссавців, птахів і, можливо, навіть головоногих та риб вразливими створіннями. “Нарешті ми можемо спробувати відповісти на запитання, чи такими є і комахи”, — каже Самаді Галпаядж, абсольвент із лабораторії Ларса Чіттки, що в Лондонському університеті королеви Марії, і головний автор нового дослідження джмелів, результати якого опубліковані в Animal Behaviour.
У попередніх дослідженнях у 2017 році група Чіттки навчила джмелів котити кульки в обмін на солодку винагороду. У новому експерименті (з іншою групою джмелів) Галпаядж, Чіттка та їхні співробітники вилучили винагороду, щоб визначити, чи насправді котіння кульки може бути формою гри. Спочатку вони утворили вільну від перешкод стежку для комах, яка вела до годівниці з розчином цукру. З її боків розташували малі деревʼяні кульки різних кольорів — деякі були закріплені, а інші лежали вільно. Бджоли могли дістатися до сахарози без будь-якої взаємодії з кульками.
Упродовж 54 годин група спостерігала за кожною із 45 піддослідних бджіл, які загалом 910 разів котили кульки. Особливе зацікавлення такі дії викликали в молодих особин і в самців. Годування і котіння проявлялися в різних моментах і з різною частотою, що вказувало на різну мотивацію. У наступному експерименті науковці навчили бджіл, щоб ті асоціювали котіння кульки з кольором камери, у якій та була розташована. Пізніше комахи заходили до камери, яка їм асоціювалася з кулькою, навіть коли та була порожньою.
Хоч результати досліджень вказують на те, що ми маємо справу з бджолиною біхевіоральною грою, вони все ж не визначають жодної конкретної мотивації, каже Галпаядж. Наприклад, щоб ствердити, чи комахам забава приносить задоволення, дослідники мусили б визначити, які нейромедіатори активуються під час котіння кульки.
Оллі Лоукола, біхевіоральний еколог з Університету Оулу у Фінляндії, який проводив дослідження у 2017 році, але не брав участі в описаних, припускає, що зацікавлення рухомими обʼєктами може бути мотивоване “вродженою потребою розвитку моторних навичок”.
Незалежно від розважального аспекту такі дослідження є джерелом передумов, які стосуються внутрішнього життя, вважає Гезер Браунінг, філософиня з Університету Саутгемптона в Англії, яка, зокрема, вивчає самопочуття тварин. На її думку, багато різних елементів, як-от біхевіоральна гра, складність структури мозку і здатність до навчання, “вказують на імовірну спроможність відчувати”.
