By Якби ми могли відвідати Північну Америку 75 млн років тому, то зауважили б у різних місцях дуже відмінні групи динозаврів. Ця величезна різноманітність скам’янілостей із тих часів на теренах західної частини континенту вже давно цікавила палеонтологів – пише Райлі Блек у журналі Scientific American.
Деякі говорили, що гірські хребти й річки були бар’єрами для еволюції динозаврів і спричинилися до їхнього різноманіття. У праці, опублікованій нещодавно в Paleontology, учені запропонували іншу гіпотезу: принаймні частина такої багатоманітності була наслідком способу харчування тих тварин.
Науковці можуть оцінювати харчування динозаврів, досліджуючи різновиди ізотопів (версії елементів із різною кількістю нейронів), які залишилися в їхніх скам’янілих кістках. Коли ці тварини поїдали, наприклад, листя папороті й хвойних дерев, то наявні в них ізотопи кисню, вуглецю і стронцію накопичувалися в різних співвідношеннях. Дослідники змогли пов’язати ці пропорції з конкретними групами рослин і місцями, у яких ті росли, завдяки чому дізналися не лише про те, що було улюбленою їжею динозаврів, але і про те, куди ті мандрували, щоб її здобути.
У своїй новій праці група Томаса Каллена, палеонтолога з Карлтонського університету, вивчала рогатих динозаврів, тобто цератопсів, панцерних анкілозаврів і качконосих гадрозаврів із формації Олдмен у Південній Альберті. Рогаті динозаври та анкілозаври пересувалися на чотирьох кінцівках, опустивши голову близько до землі. Ізотопи вказують, що вони живилися низькорослою рослинністю, що поширювалася в обмеженій частині штату. Натомість гадрозаври могли сягати листків, що росли високо, а їхня дієта була більш різноманітною. Вони теж проходили ширші території в пошуках поживи, долаючи дистанції навіть до 100 км. “Спочатку я був здивований тим, наскільки гадрозаври відрізняються від анкілозаврів і цератопсів” у своїх харчових і мандрівних уподобаннях, каже Каллен.
Якщо рогаті й панцирні динозаври шукали поживу лише на порівняно невеликих просторах, то харчові обмеження такого типу могли бути причиною виникнення нових видів у окремих місцях випасу. Натомість качконосі, що освоювали набагато більші території, не проявляють такого різноманіття. “Це дослідження показує, як із використанням високорозвинених технологій геохімічного аналізування палеонтологи здатні точно інтерпретувати екологію і біологію древніх екосистем”, – говорить геологиня з Університету Арканзасу Селіна Суарес, яка не брала участі в цій праці. Ендрю Фейрк, хранитель Палеонтологічного музею Реймонда М. Альфа в Клермонті, що в Каліфорнії, який теж не був учасником досліджень, вважає, що ця праця дасть змогу краще зрозуміти розклад видів динозаврів 75 млн років тому. “Я майже певен, що це саме дієта динозаврів спричинила більше поширення їхніх різновидів”.
