By Біотехнологічні фірми все частіше вивчають можливість використання грибів для створення витривалих і приязних до довкілля замінників штучних матеріалів і шкіри. Однак нещодавні відкриття демонструють, що перші американці виготовляли “мікотканини” принаймні сто років тому – пише Кіпрес Гансен у часописі Scientific American.
Опубліковане в журналі Mycologia дослідження підтверджує грибне походження двох стінних кишень, що їх зробила жінка з одного племені на Алясці в 1903 році. Про існування такого історичного “мікотекстилю” було відомо й раніше в Європі, але “з того, що я знаю, цей випадок є першим задокументованим використанням цього матеріалу у Північній Америці”, каже етноботанічка з Університету Вікторії Ненсі Тюмер, яка не брала участі в дослідженні.
Співавторка статті Дебора Тір Гайнс дізналася про існування тих експонатів, коли працювала куратором колекції в Мистецькому музеї Гуда при Дартмутському коледжі. Перший власник кишень позначив одну з них етикеткою: “Пара торбинок із грибів. Шлюбний подарунок від сусідів-індіанців”. Заінтригована Гайнс роками зверталася до експертів, щоб підтвердити таку ідентифікацію, але жоден із них не чув про грибні тканини, а її запитання не викликали зацікавлення. “Я не могла цього просто так залишити, мусила дізнатися, з чого зроблені ці предмети”, – каже вона.
Врешті-решт Гайнс сама придивилася до тканини за допомогою сканувального електронного мікроскопа в Дартмутському коледжі. На знімках було видно гіфи грибниці – сплетені ниткуваті структури, які проникають у ґрунт чи в деревину й можуть формувати грубі, міцні, гнучкі й витривалі “килимки”. “Їх не можна розірвати руками – це таке, як шкіра”, – каже співавтор праці Роберт Бланшет, лісопатолог з Університету Міннесоти.
Порівнюючи деталі гіфів грибниці з торбинок із сучасними зображеннями різних видів грибів, Бланшет виявив, що торбинки виготовлені з лікарського модринофомесу Laricifomes officinalis – паразитного гриба, що атакує дерева. Зараз цей вид вимирає разом зі старими лісами на заході США.
“Це дуже важливий гриб для тубільних народів. Його використовували й у медичних цілях, і в ритуалах уздовж усього північно-західного узбережжя Атлантики”, – говорить Бланшет. На думку одного з медичних антропологів, члени племені Спокан у штаті Вашингтон вистелювали “килимками” з модринової губки дерев’яні носилки для немовлят, щоб запобігти запаленню шкіри в дітей.
З переказів також відомо, що дроворуби ще в минулому столітті обмотували цим грибом рани, а древні греки використовували його для лікування туберкульозу. Найновіші дослідження показують, що витяжка з модринової губки має антибактеріальні властивості й “навіть є ефективною при лікуванні деяких новотворів у тварин”.
“Імовірно, є більше прикладів застосування цього матеріалу, його можна також знайти в музеях і колекціях”, – каже Тюмер. Жодна з біотехнологічних фірм не використовує зараз грибниці модринової губки, однак Бланшет твердить, що ці гриби можна розводити в лабораторіях, тож застосування такого рідкісного виду для виробництва сучасних тканин є цілком реальним.
