By Щоб отримати доступ до нових партнерів з метою розмноження, а також до харчових ресурсів, дикі тварини часто переміщаються поміж захищеними територіями. Біологи-консерватори давно вже вважають, що найкраще рішення полягає у створенні «коридорів», по котрих тварин могли б мандрувати легше і безпечніше. Але ще до недавна не було точно відомо про локалізацію тих коридорів, як і про те, чи умови в них сприяють, чи радше перешкоджають тваринам – пише Сюзен Косьєр у часописі Scientific American.
Найновіші дослідження, опубліковані в Science, вказують на те, що 65% найчастіше відвідуваних переходів для тварин надалі залишаються незахищеними. Автори статті зауважують при цій нагоді, що ефективнішим від визначення нових захищених просторів поміж вже існуючими резерваціями є редукування окремих видів тиску зі сторони людини.
Науковці проаналізували дані на тему пересування 624 ссавців, які відносяться до 48 видів – від ягуарів з Південної Америки до африканських жирафів. В результаті виникла мапа природних коридорів, що поєднують захищені території, яка охоплює цілу планету. Більшість попередніх досліджень полягала в оцінюванні, чи такі простори взагалі мають який-небудь зв’язок поміж собою. Нові дослідження точно перевіряють, чи умови вздовж таких транзитних поясів є насправді зручними для тварин – з цією метою перевіряли, зокрема, розміщення домів, сільськогосподарських полів, пасовиськ чи лісів.
Лише після проведення такої перевірки науковці ствердили, чи фактично даний захищений простір добре пов’язаний з іншими, або ж чи ізольований від них. Ці дані можуть допомогти при захисті видів, які є під загрозою втрати чи деградації місць розмноження. «Потрібно підтримати такі популяції і не дозволити, щоб захищений простір став островом, оточеним теренами, які використовують люди» – говорить біолог-консерватор Анджела Бреннан з Університету Британської Колумбії, головна авторка праці. Науковці дійшли висновку, що зменшення тиску людини на половину – завдяки таким крокам, як мінімалізація сільськогосподарської діяльності та випасання свійських тварин у лісах і бушах – могло б підвищити пов’язаність захищених просторів на 28%. Цікаво й те, що збільшення на половину стережених теренів покращило б ту пов’язаність лише на 12%. А коли застосувати обидва методи, то зріст становив би 43%.
«У дослідженні використано реальні дані та застосовано виключно аналітичний підхід – каже еколог Нік Геддад з Університету Штату Мічіґан, котрий не був учасником досліджень. – Найцікавішим здається те, що саме лиш покращення умов у коридорах, навіть якщо й надалі там живуть люди, може значно полегшити тварин пересування».
