By Україна імпортує чимало нескладних споживчих товарів, які можна виготовляти в країні, тоді як більшість населення потерпає від безробіття або нестабільних доходів
Річні витрати українців на імпортні товари наближаються до 1 трлн грн. Торік їх офіційно було придбано на $37,5 млрд, хоча відомо, що велику частину завозять за сірими схемами зі значним заниженням вартості або взагалі контрабандою. При цьому дані Держстату про частку вироблених у країні споживчих товарів у торговельній мережі підприємств чітко фіксують тенденцію до збільшення питомої ваги імпорту за останні 10 років. Так, у 2005-му завезені з інших країн вироби становили 29,5% всіх проданих в українській торговельній мережі, а у 2013-му — вже 42,8%. Тобто їхня частка зросла мало не в півтора раза.
За останні два роки вітчизняна продукція незначно відвоювала позиції, розширивши свій сегмент від 57,2% до 58,1%. Однак, коли врахувати, що таке незначне погіршення позицій імпорту відбулося на тлі майже трикратної девальвації гривні, а відповідно й подорожчання іноземних товарів, доведеться визнати серйозну загрозу не лише швидкого відновлення, а й нарощування їхньої частки в найближчому майбутньому.
Причому в Україні спостерігається цікава тенденція, коли частка так званого критичного імпорту — енергоресурсів та сировини — щороку зменшується, витрати на ввезення машин та обладнання, потрібних для модернізації економіки, також зменшуються, а натомість вироблені за кордоном споживчі товари впевнено посилюють позиції на нашому внутрішньому ринку.
Тоді як заміщення їх виробленими всередині країни поліпшило б стан української економіки, котра стабільно занепадає (обсяги виробництва товарів та послуг навіть у розрахунку на одного жителя нині значно менші за показники і 1991-го, і 2008‑го), і допомогло б ефективно задіяти працю мільйонів нині безробітних співвітчизників.
