By 
Пів останнього тисячоліття Захід монопольно панував на планеті у військовому, економічному й культурному аспектах. Понад ¾ планети опинилися під контролем Англійської, Французької, Німецької, Голландської, Російської та інших європейських імперій. До сьогодні більшість світових мов — європейські, більшість популярних фільмів, музики та канонів моди — західні. Історики, насамперед західні, у різні епохи по-різному пояснювали, чому середньовічна Європа, яка не перевершувала своїм розвитком арабську чи китайську цивілізації, так стрімко вирвалася вперед у світовому домінуванні.
На початку XX століття популярними були расистські теорії, які пояснювали перевагу Заходу особливою людською “породою” і расою європейців, а також тим, що в них вищий інтелект, ніж в інших народів. Після Другої світової такі версії відкинули й почали шукати більш демократичні пояснення. Сьогодні обґрунтування переваги Заходу ефектно описано в книжках Дарона Аджемоглу та Джеймса Робінсона “Чому нації занепадають? Походження влади, багатства й бідності”, Яна Моріса “Чому Захід панує — натепер?” та Ніла Фергюсона “Цивілізація. Як Захід став успішним”. У них респектабельні професори Гарвардів та Оксфордів розповідають, цього разу без расистських теорій, а в демократичному тоні, чому ж їхні країни сьогодні багатші та успішніші за інших.
Ці пояснення домінування Заходу цілком відповідають віянням ліберальних політичних тенденцій і чудово проходять навіть між краплями новомодних постколоніальних студій. Вони не ображають інших народів, але водночас елегантно тикають їх носами в жадібність, вузьколобість і некомпетентність їхніх імператорів, вождів та султанів.
Якщо коротко, усі аргументи зводяться до того, що в переломні моменти історії західноєвропейські країни були трохи демократичніші за інших. Повага до прав людини, парламентське представництво, врахування голосу громади призвели до зародження капіталізму, а він, у союзі з наукою, — до створення технологій і нових озброєнь, які й принесли Заходу пальму світової першості. Одним словом, вільні люди, поєднуючи винахідливість та ініціативу, досягали добробуту для себе і всього суспільства, а влада й еліти були обмежені в можливостях привласнити результати їхньої праці. Як приклад наводять технічні винаходи, як-от друкарські верстати чи кораблі з двигунами, що з’являлися в різних частинах світу. Але лише на Заході були повага до власності, закони, які захищали права винахідника, і ринкова економіка, що дала змогу не лише перетворити винахід на цікаву забавку при дворі короля, а й впровадити його в масове виробництво завдяки інвестиціям зацікавленого бізнесу. Навіть у наш час успішний винахід в авторитарних країнах, імовірніше, був би відібраний унаслідок рейдерства місцевого олігарха, судді або чиновника й не став би соціальним ліфтом для своїх творців. Автори наводять дивовижні приклади, як корупція та захланність місцевої влади руйнували успішні підприємства в Африці, унаслідок чого перспективні райони перетворювалися на осередки злиденності.
Аргументи західних професорів обґрунтовані, переконливі й нищівні для еліт країн третього світу — виявляється, це вони віками тримали власні народи в злиднях і відсталості, перешкоджаючи спробам розумних та ініціативних громадян із соціальних низів розвивати прогрес. Автори розповідають, як російські царі забороняли будівництво залізниць, побоюючись суспільних змін і революції, китайські імператори закривали міжнародну торгівлю, а турецькі султани не дозволяли книгодрукування. Вашим ворогом є не Захід, кажуть західні професори з Нью-Йорка та Лондона читачам із країн третього світу, — а ваша власна буржуазія.
Значна частка правди є в цих аргументах, і цивілізаційна перевага Заходу, безсумнівно, встановилася завдяки сприятливим суспільно-політичним умовам для ведення бізнесу й розвитку наукових винаходів. Свобода творчості та діяльності, законність, громадянська безпека, впевненість у збереженні результатів своєї праці на Заході сягнули вищого рівня, аніж в інших суспільствах, і дали свої позитивні результати.
Та всі ці історії успіху Заходу дуже нагадують легенди з платних курсів фінансової грамотності, у яких мільярдери пояснюють походження свого багатства. Усі вони зводяться до одного: колись я виявився розумнішим, кмітливішим і наполегливішим за інших, які ловили ґав тоді, коли я хапав шанс і невтомно працював. Хтось розказує, як закупив величезну партію перцю, коли був простим хлопцем, і продав, як ціни сягнули вгору; хтось вдало інвестував в акції, а хтось зі старих телевізорів складав комп’ютери в гаражі.
Але як в індивідуальних історіях успіху є аспекти, які гарно звучать для публіки, а є ті, про які ніколи не згадують, так і в науково-пропагандистських наративах є речі, що їх високооплачувані західні інтелектуали воліли б подати в кращому світлі. Адже, окрім створення умов для реалізації свободи індивідів і приватної ініціативи, західні суспільства насправді заклали зручний ґрунт для розвою людської наживи. Саме прагнення до прибутків, майже не обмежене владою, законами чи іншими нормами, стало головним стимулом колонізаторів Америки, голландських торговців чи іспанських плантаторів.
Історики нечасто згадують, що головними агентами колонізації були не так держави, як приватні компанії, для яких це стало мегаприбутковим бізнесом. Індію завоювала не Британія, а Британська Ост-Індська компанія, яка в прагненні до наживи встановила контроль над усім Індостаном і лише через століття була націоналізована урядом. Голландська Ост-Індійська компанія захопила десятки стратегічних островів та узбереж Бразилії, Колумбії, Південної Африки, Гвіани, а також Цейлон, Тайвань, ключові порти Індії та острови сучасної Індонезії, засновувала міста і фортеці, мала свої війська, карбувала монету, воювала та укладала договори з іншими державами.
Колонізація стала інвестицією для європейських багатіїв і аристократів, які споряджали кораблі та найманців і брали гроші з волелюбних колоністів, охочих розпочати нове життя в незвіданих землях. Голландська Ост-Індійська компанія, наприклад, з 1500 до 1795 року відправила в Азію приблизно мільйон європейських торговців, солдатів та колоністів і майже 5 тис. кораблів. У приватному бізнесі не було місця демократії чи громадянським свободам, окрім як свободи збагачення.
Європейці завоювали Америку й перетворили на колонії Індію та Африку не тому, що були більш демократичними чи мали “інклюзивні політичні інститути”, а тому, що створили для спраглих і мотивованих авантюристів Старого світу можливості збагачення в нових землях. Захід став сильним, бо знайшов, куди спрямувати громадянську ініціативу, мотивовану прибутками та мріями. Наприклад, у Китаї авантюризм і підприємництво не стали соціальним ліфтом не тільки через суворі особливості політичної системи та конфуціанські закони, але й через те, що влада не надавала уваги заморській торгівлі та колонізації нових земель, куди можна було б спрямувати енергію підданих.
Попри минуле, панування Заходу для теперішнього світу є благом, а не проблемою. Адже у XX столітті Захід уперше в історії показав світовій цивілізації принципи рівності та справедливості, що прийшли на зміну законам джунглів і відносинам за моделлю сили та рабства, які панували й панують у всіх інших незахідних цивілізаціях. Сьогодні Захід є нашим союзником, але українцям час дорослішати й знати справжні причини та методи досягнення цивілізаційної першості, а не слухати легенди в стилі “як стати багатим” від першої особи.
