By Андрій Новак, Андреас Умланд
У минулому році українці отримали 662 тис. дозволів на проживання в ЄС – більше, ніж громадяни будь-якої іншої країни. Щорічна кількість українців, що інтегруються в Європу, дорівнює населенню Чорногорії, яка є офіційним кандидатом на вступ до ЄС і новим членом НАТО.
Для сотень тисяч громадян України європейські свободи, як-от легальне працевлаштування, можливість жити і надавати свої послуги в ЄС, стають реальністю. Зокрема до них входить право на проживання для осіб з незалежними фінансовими коштами.
Однак цей тип європейської інтеграції здебільшого односторонній, адже рух людей з ЄС в Україну незначний. Однією з причин цього є те, що іноземним громадянам потрібно багато документів, щоб отримати в Україні дозвіл на проживання і роботу. Українська імміграційна політика є загалом ліберальною до претендентів із західних держав. Для отримання дозволу на тимчасове або тривале проживання потрібно докласти зусиль, що для більшості громадян ЄС є незвичним. До того ж в Україні ще й досі залишилася пострадянська центральна бюрократія. Саме тому громадяни ЄС так рідко прагнуть сюди переїхати.
Нині Україна перебуває в процесі законодавчого закріплення інтеграції до ЄС і НАТО в своїй Конституції, а українські високопосадовці продовжують підтверджувати прагнення України для прискореного просування її повного входження до основних західних організацій. Однак успіх цього процесу залежить не лише від того, як Брюссель оцінить впровадження стандартів ЄС і НАТО. Україна може пришвидшити євроінтеграцію, змінивши політику та законодавство. Може минути багато часу, перш ніж розпочнуться переговори про вступ України до ЄС і НАТО.
Після помаранчевої революції у 2005 році Україна скасувала вимогу щодо отримання візи для короткострокових подорожей громадян ЄС. Дванадцять років потому ЄС дозволив українським громадянам вільно пересуватися та короткотерміново перебувати в Шенгенській зоні. Хоча план дій з візової лібералізації, який призвів до цього довгоочікуваного результату, залежав не лише від українських нормативно-правових актів для європейських громадян, Київ міг вказати Брюсселю на вже лібералізовані подорожі для власників паспортів ЄС.
Після цього позитивного досвіду Києву час зробити наступний крок для залучення європейців до України. Це може також стосуватись громадян США, Канади, Швейцарії, Норвегії, Ізраїлю та Австралії. З економічних причин і через національні інтереси Києву потрібно надавати громадянам ЄС та деяких інших країн право вільно пересуватись, працювати та жити в Україні.
Ці свободи і права повинні бути схожими до тих, які отримують люди, що переміщуються в межах ЄС. Тобто їх можна буде отримати просто надавши дійсний паспорт держави-члена ЄС або аналогічної дружньої країни без звернення за дозволом на проживання. Не повинно бути жодної бюрократичної тяганини щодо реєстрації адреси. Така проста процедура має гарантувати право працевлаштуватися, навчатися, відкрити бізнес, платити податки або жити в Україні як пенсіонер.
Зараз Україна втрачає сотні тисяч людей щороку через негативне співвідношення народжуваності-смертності і велику міграцію. Тому таке регулювання не тільки спростить життя західних іммігрантів, а й пом’якшить величезний демографічний занепад нації.
Після впровадження такого закону буде відбуватися більше економічних обмінів із Заходом, надійде більше прямих іноземних інвестиції, підприємцям, керівникам і цілим компаніям стане простіше переїхати з ЄС до України. Це може також означати більший приплив капіталу з ЄС до України, оскільки ліберальні положення щодо дозволу на проживання і роботу зроблять його використання в Україні менш складним. Західні громадяни в Україні будуть вимагати від українських державних офісів, комерційних компаній, лікарень, громадськості або приватних шкіл і багатьох інших установ уваги, послуг, підзвітності, надійності і прозорості на такому ж рівні і такої ж якості, до яких вони звикли у своїх країнах, і у такий спосіб зроблять свій внесок у поліпшення стандартів.
До того ж громадяни західних країн, які переїдуть в Україну на довший період, поступово змінили б зовнішню політику країни та її імідж. Громадяни ЄС, які мешкають в Україні, будуть більш позитивно і реалістично розповідати про українські справи, коли спілкуватимуться з громадянами своїх держав. Усе більше людей із заходу відвідували б своїх родичів і друзів, які проживають в Україні. Вони також сприяли б покращенню українського іміджу за кордоном.
Більше західних громадян, які мешкають в Україні, – це більше можливостей для українців практикувати і вивчати мови ЄС. Це б показало багатьом в ЄС, що Україна є проєвропейською країною, яка пропонує можливості для ЄС.
Зрештою, імміграція із Заходу означала б також безпеку. Якщо тисячі чи десятки тисяч громадян ЄС стануть мешканцями України, це суттєво збільшить інтерес їхніх урядів до стабільності та розвитку української держави. Якщо підприємці, фахівці, студенти і пенсіонери з ЄС мешкатимуть по всій країні, це зробить їхню безпеку, а відповідно й безпеку України, вищим пріоритетом для Брюсселя та держав ЄС.
Дивно, що Україна досі не здійснила такі легкі і важливі кроки на шляху до підтримання своїх національних інтересів. Звичайно, розширені дозволи на проживання та працю створять також проблеми. Західна імміграція може, наприклад, збільшити конкуренцію у сфері працевлаштування або сприятиме більш високому рівню орендної плати у кращих житлових районах. Дехто уявить собі боржників або злочинців з ЄС, які намагаються сховатись у великій європейській країні, що не є членом Союзу.
Але навіть ці негативні наслідки можуть мати позитивний бік. Наприклад, українські та європейські правоохоронці можуть співпрацювати набагато тісніше, що буде сприяти євроінтеграції України у сфері безпеки. Хоча деякі українці будуть відчувати більшу конкуренцію, загалом українська економіка покращиться.
Нині Україна у скрутному становищі. Терміновість і незвичність її проблем вимагають негайних і надзвичайних рішень. Вітаючи громадян європейських та інших дружніх країн на своїй території, де населення швидко скорочується, Україна зменшити або нейтралізує деякі з найбільш складних проблем. Верховна Рада повинна не витрачати час, а якнайшвидше реалізувати цей задум.
Примітка:
Андрій Новак є незалежним експертом з питань Східної та Південно-Східної Європи, зовнішньої політики та безпеки, а також європейської інтеграції з європейським консалтингом Cosmopolitan в Берліні.
Андреас Умланд – старший науковий співробітник Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві та головний редактор серії ibidem-verlag”Радянська та пострадянська політика та суспільство”, що розповсюджується Колумбійським університетом.
