By 
Коли в Україні загострилося питання мобілізації у зв’язку з новоприйнятим законом, ринок відповів цинічним креативом – у продажі з’явилися футболки з провокаційним написом «Я ухилянт». Звісно, можна було б звинувачувати корисливих підприємців, але, як відомо, попит породжує пропозицію. І те, що раніше сором’язливо замовчували, враз для певної категорії людей стало предметом гордості.
«Будні ухилянта»
Варто зазначити, що пошук в інтернеті видає чимало пропозицій придбати подібну футболку, але відкрити багато із них уже неможливо – «сторінка товару не доступна». Можливо, горе-підприємці зрозуміли хибність такого маркетингу або ж їм це пояснила СБУ. Але це не означає, що хтось уже не встиг купити таку річ і похизуватись нею.
Та одяг із таким «дотепним» написом – це лише вершина айсбергу. У соцмережах уже поширився флешмоб «Я ухилянт» чи «Будні ухилянта», коли чоловіки на вигляд призовного віку постять безтурботні відео десь із-закордону. Навіть з’явилася пісня «Я – ухилянт».
Ти часом в українському ГУР пов’язали це із намаганнями ворога зірвати мобілізацію та збільшити напругу в суспільстві, загострюючи внутрішнє протистояння. Подібний контент швидко набирає перегляди та коментарі аудиторії – схвальні та критичні, але дискусії під цими відео тільки просувають їх у тренди.
У ГУР також наголошують, що синхронність появи численних пісень та відео, де «героїзують» чоловіків, які відмовляються стати на захист власної країни, анонімність їхніх авторів та просування цього контенту організованими групами ботів свідчить про цілеспрямовану ворожу пропагандистську кампанію.
Такими методами кремлівська пропаганда ловить людей на гачок найсильніших емоцій – страху за своє життя і життя своїх близьких. Але всі, хто радісно начепить на себе подібну «бунтарську» футболку, – ніхто інші, як корисні ідіоти, які долучаються до зневаження армії, яка їх же і захищає.
Чесний страх і «хай депутати воюють»
Дорікати комусь за уникнення служби в армії під час війни моральне право мають все ж таки лише ті, хто сам у війську. Так само не можна огульно закидати «чому не на фронті?» всім здоровим на вигляд чоловікам. Навіть якщо руки-ноги в людини на місці, під одягом не видно попередніх травм. Але в кого є справжні законні підстави бути звільненими від служби, мабуть-таки не хизуються цим.
Але от толерувати настовбурчене, нахабне вип’ячування свого ухилянтства, як у випадку зі згаданими футболками, просто немає сил. Адже найгірше тут – сама аргументація цих героїв і борців проти «режиму» і за громадянські права.
Боятися природно, страх за своє життя – нормальна і зрозуміла реакція на небезпеку, яку несе служба в армії під час воєнного стану. Але тоді, мабуть, варто чесно це визнати і сказати про це. Або мовчати і не знецінювати тих, хто знайшов у собі сили цей страх перебороти і завдяки кому країна вистояла, а «ідейні» ухилянти мають можливість уникати служби в українській армії, а не в окупаційній.
Тут згадуються деякі українці за кордоном, які були обурені обмеженням консульських послуг і давали коментарі ЗМІ про те, що тут, в Україні, нема за що воювати, мовляв, не за яхти ж корумпованих чиновників. Це дуже зручна позиція – пересидіти бурю за кордоном, поки хтось інший, воюючи «за яхти чиновників», відвоює ще й твоє рідне місто. Якщо не можеш допомогти своїй уже, можливо, колишній батьківщині, то хоча би не нашкодь. Адже гібридна інформаційна війна триває. Не кажучи вже про те, як таке слухати самим військовим та їхнім родинам, по яким уже й так боляче вдарило те, що із закону про мобілізацію взагалі виключили пункт про демобілізацію.
Натомість про страх ніхто не говорить, а кажуть про корупцію в Міноборони, «нехай депутати воюють» і далі за списком. Можна припустити, що це захисна психологічна реакція, щоб заглушити почуття сорому і провини – якщо вони, звісно, є. А одягнувши «бунтарську» футболку взагалі можна враз перетворитись зі звичайної людини, яка боїться, на сміливця, який кинув виклик системі і взагалі розумніший за всіх.
Серед аргументів, які люди наводять проти служби в армії, є й більш помірковані, як от треба ж комусь тримати «економічний фронт», платити податки і донатити на ЗСУ. Цілком благородні мотиви, але є нюанси. По-перше, що буде з економікою і їхніми бізнесами, якщо країна програє війну? По-друге, така аргументація принижує тих, які вже понад два роки на фронті і заслуговують на те, щоб їх замінили і вони могли повернутися до своїх цивільних професій і бізнесів. І тоді вони теж будуть платити податки і донатити! До речі, вони і так донатять з кожної зарплати, постійно купуючи за свої гроші запчастини до авто і ще купу всього, чого армія не покриває і волонтери не встигають довезти.
Тим часом на третій рік великої війни Росія цілеспрямовано намагається зривати мобілізацію в Україні і дискредитовувати українських захисників і захисниць, вбиваючи клин між цивільними і військовими і використовуючи реальні проблеми, які, безумовно, існують. Дуже шкода, що деякі індивіди безвідповідально ведуться на це. Хочеться вірити, що їх насправді не так і багато – просто негатив завжди більше видно і чути. Але тиражування негативу діє як снігова куля. І хтозна, чи наступним модним трендом не стануть роби з написом «Я колаборант» чи «Я русский».
