By 
26 квітня 1954 року в кінотеатрах Японії вийшов у прокат фільм режисера Акіра Куросави «Сім самураїв». Стрічка в оригіналі тривала 207 хвилин, складалася з двох частин, між ними п’ятихвилинний антракт з музикою. «Сім самураїв» вважається найдовшою стрічкою у фільмографії Куросави. У листопаді 1956 року почався прокат фільму в США й виробнику стрічки, японській кінокомпанії «Toho Studios» довелося зробити коротшу версію, яка тривала 158 хвилин, змінили й назву на «Чудова сімка».
На момент виходу картини ім’я режисера вже було відоме, адже одну з його попередніх картин «Рашьомон»(1950) Національна рада кінокритиків США визнала найкращим закордонним фільмом, а Акіра Куросаву – найкращим режисером. «Рашьомон» також номінувався на «Оскар» Американської кіноакадемії та нагороду Британської кіноакадемії BAFTA.
«Сім самураїв» стали черговим міжнародним успіхом японського режисера, стрічка демонструвалася не лише у Японії та США, а й у Європі та багатьох країнах світу. Міжнародні відзнаки очікувано не оминули «Сім самураїв», стрічку зокрема нагородили «Срібним Левом» на Венеційському міжнародному кінофестивалі (1955), дві номінації на «Оскар», три – на BAFTA й низку інших поважних кінопремій.
Акіра Куросава у цьому проєкті розробив і реалізував чимало інновацій, зокрема під час підготовки він ретельно пропрацював біографії своїх персонажів, склавши на кожного докладні досьє, прописавши у найменших подробицях риси та особливості характерів, поведінки й життєвий шлях своїх героїв. Також цікаво, що образи семи самураїв, яких ще називали – ронінами, були створені ще й на основі біографій справжніх історичних постатей.
Фільмували стрічку кількома камерами й застосовували рідкісні на ті часи в Японії довгофокусні телеоб’єктиви. Всі кінокритики одностайно захоплено відгукувалися про монтаж стрічки та відзначали акторський ансамбль, у якому одну з головних ролей, самурая Кікучійо втілив один з улюблених акторів режисера, зірка японського кіно Тосіро Міфуне, який загалом зіграв у п’ятнадцяти стрічках Акіра Куросави.
Стала слава й популярність стрічки, яка не минає ось вже не одне десятиліття, зумовлена культовим статусом фільму, який став не лише митецьким, а й культурним та естетичним явищем. Наслідком цього стала поява великої кількості рімейків й деякі з них теж стали класикою.
Тут напевно багато хто відразу назве американський вестерн «Чудова сімка» (1960) режисера Джона Стерджеса із справді зірковим акторським ансамблем: Юл Бріннер, Елай Воллак, Стів Макквін, Чарльз Бронсон та інш. Елементи сюжету «Семи самураїв» використані й у легендарному фільмі Джорджа Лукаса «Зоряні війни» (1977), в одному з епізодів серіалу «Мандалорець» (2019) тощо. У списку назв рімейків фільми різних жанрів, вестерни, історичні стрічки, пригодницькі та наукова фантастика, навіть стимпанк-аніме.
Варто нагадати, що дія фільму Куросави відбувається в 1586 році в Японії. Досвідчений ветеран, ронін Камбей Шимада, роль якого виконує Такасі Шимура приймає запрошення від мешканців села захистити їх, їхні родини та оселі від набігів банди, яка вже давно тероризує та грабує їхнє село, забираючи мало не весь врожай.
Шимада збирає на допомогу ще шість самураїв. Хоч селяни не можуть заплатити багато, але обіцяють харчування три рази не день і житло. Самураї готують село до оборони й навчають місцевих жителів, як діяти проти загону, що налічує сорок бандитів. У фінальній битві самураї та селяни перемагають, але четверо з семи ронінів гинуть.
Хоч події відбуваються у регіоні за тисячі кілометрів від України та ще й наприкінці XVI століття, однак несподівано класика кіно сприймається суголосно із нашим сьогоденням, дивним чином поєднавши мистецтво кіно з правдивими подіями, вигадку видатного кіномитця та реальних і що найважливіше – вже сучасних і справжніх героїв.
Звісно головна асоціація – у нашій країні війна й ми захищаємося від агресора. Японія неодноразово висловлювала підтримку нашої боротьби на державному рівні, надсилала гуманітарну допомогу. Є й приклади особистих історій японців, які долучилися до нашої боротьби й наші медіа розповідали про це. Зокрема 76-річного Фумінорі Цучіко, який відкрив кафе з безкоштовною їжею у Салтівському районі Харкова, який чи не найбільше постраждав від російських обстрілів міста.
Або Такао Тайнака, який вдома працював консультантом з менеджменту, але залишив все, вирушив у далеку подорож, щоб допомагати постраждалому від війни цивільному населенню України. Такао Тайнака спершу був волонтером, неодноразово бував зовсім близько до лінії фронту, а потім став військовим і долучився до лав Інтернаціонального легіону. І вже зовсім неймовірною видається історія колишнього гангстера-якудзи Харусана, який став снайпером у ЗСУ.
Так просто на очах поєднуються Україна та Японія, персонажі класичної стрічки із сучасними ронінами, які воюють пліч-о-пліч з нашими захисниками, звитяга та хоробрість яких не поступається самураям й про це створено документальні фільми та відео-сюжети.
Їх вже дуже багато, наприклад, неймовірні історії захисників Азовсталі й зокрема – історію воїна із позивним «Схід», який вирішив не йти у полон, залишився на заводі, а потім подолав шлях у 200 кілометрів через захоплену ворогом землю і врешті таки дістався контрольованої Україною території. Або історію розвідника із позивним «Єврей», який отримав важке поранення, однак вдвох із теж пораненим побратимом 11 діб відбивали штурми росіян.
Або ось наш, український ронін, герой документального фільму Юрія Беденка «Війна Стаффа». Демобілізований після поранення та втрати ноги в АТО ветеран із позивним Стафф після 24 лютого 2022 року знову став у стрій, знищував ворога зі снайперської гвинтівки на Київщині, у Гостомелі, Бучі, Ірпені. Крім цього він організував розвідувальну мережу та диверсійну групу, яка допомагала звільняти Макарівський район. Йому ж присвячено й продовження «Життя Стаффа», що є передісторією, як він воював в АТО, а головне докладна розповідь, як він усвідомив своє покликання стати військовим, хоча до того здобув іншу за фахом освіту, працював на багатьох роботах і доволі непогано заробляв.
У картині Акіра Куросави «Сім самураїв» є один епізод, коли ронін Камбей Шимада, який їх сімох зібрав та очолив оборону села, говорить молодому самураю (його грає Ісао Кімура) слова, якими лаконічно та влучно формулює власну та своїх побратимів мотивацію: «Така природа війни: захищаючи інших, ви рятуєте себе. Якщо ви будете думати тільки про себе, ви тільки знищите себе».
Можливо хтось дорікне, мовляв за сюжетом фільму селяни винайняли самураїв за їжу. Дійсно все начебто почалося саме так, але швидко стає зрозуміло, що справа аж ніяк не в харчах. А ще коли Камбей Шимада говорить про природу війни, йдеться не про загарбницьку війну.
