By 
На початку 80-х років економіка США зіштовхнулася з гострими дестабілізуючими процесами, котрі об’єднали циклічну та структурну кризи, стагфляцію (одночасне зростання інфляції й падіння темпів економічного зростання) з загостренням міжнародних економічних відносин і валютно-фінансових проблем.
Економічні проблеми США змусили адміністрацію президента Рональда Рейгана (1981-1988 рр.) переглянути теоретичні основи, методи і напрями державного регулювання економіки. Кейнсіанська концепція змінилася неоконсервативним варіантом державного регулювання. Ця економічна політика США отримала назву “рейганоміка”.
Ще у 70-х рр. американська економіка була в пригніченому стані. У 1973-1974-му Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) обмежила виробництво і збільшила ціни на “чорне золото” майже на 8 доларів за барель. Це спричинило відносне зростання ціни бареля нафти впродовж декількох місяців учетверо. Згодом, у 1979-1980 рр., ОПЕК нав’язала ще більший підйом цін – понад двадцять доларів за барель. Відтак з 2,5 доларів у 1972 ціна за барель нафти зросла до 34 доларів у 1980-му. Тепер нафта марки WTI коштує 43 долари за барель, а марки Brent – 44,9 долара.
Невирішені соціально-економічні проблеми 70-х роках XX ст. показали, що методи державного регулювання й економічна політика держави 60-70-х рр. не відповідали новим умовам економічного розвитку. Ціна долара на міжбанку впродовж 8-ми років (1972-1979 рр.) обвалилася до понад 40% проти інших валют. Відтак економіка США опинилася у важкій кризі. Вона торкнулася як традиційних, так і нових галузей економіки, виявила певну негнучкість економічної політики держави та невідповідність методів регулювання змін в економічній ситуації.
Поворотний курс Р. Рейгана опирався на концепцію пропозиції, де наріжним каменем економічної політики були не витрати, як це було прийнято в кейнсіанстві, а заощадження. Повсякчас декларувалася важливість зростання заощаджень і необхідність зменшення попиту з боку споживачів. Особливостями теорії було також зменшення податкового тягаря, одночасне зниження державних витрат і ставок податків. При цьому головним було скорочення видатків на соціальну сферу. Основним елементом рейганоміки стала фіскальна політика, яка повністю відобразила ключові моменти змін в економіці.
Для курсу президента Рейгана характерними стали захист економічних принципів вільного ринку, конкуренції і відкритої економіки, збалансованість бюджету і зниження податків для заохочення підприємницької активності. Одночасно уряд вживав заходів для заохочення інвестиційного зростання, придушення інфляції і підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку. За такої спрямованості економічного регулювання проблеми зайнятості і добробуту відходили на другий план.
Рейган виконав задекларовану програму, як і обіцяв виборцям. Завдяки скороченню соціальних програм відбулось зменшення урядового втручання в економіку, водночас зросли оборонні видатки. Держава також почала менше регулювати мале та середнє підприємництво. Федеральна резервна система (центробанк) вжила всіх необхідних заходів щодо стабілізації темпів зростання грошової маси, яку можна вважати не інфляційною та водночас достатньою для економічного зростання.
Завдяки правильно обраній економічній теорії і чітко реалізованій фінансово-економічній політиці адміністрація Рональда Рейгана здійснила позитивні зміни у США. Інфляція суттєво скоротилась (1980 р. – 13,5%, 1983 р. – 3,2%), зменшилась ставка податку на доходи, країна досягнула майже повної зайнятості населення, економіка почала зростати. Завдяки політиці “дорогих грошей” міжнародна вартість долара збільшилася в середньому на 50%, що прорекламувало світові стабільність і впевненість американської економіки, демократії і способу життя.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
