By Природознавці здавна наштовхувалися на поодиноке коріння дерев, яке через податливий шар ґрунту досягало твердої скелі, пробурюючи в ній щілини. Такі знахідки оцінювалися як щось цікаве, але не більше. Та у 2013 році гідрологиня Даніель Ремпе дослідила фрагмент схилу в північній частині Каліфорнії й знайшла три потужні корені дерев, які черпали багато вологи зі скельних пор і щілин, де накопичувалися ґрунтові води – пише Тес Джуссі в журналі Scientific American.
“Ми вирішили оцінити рівень цього явища на всій континентальній частині США”, – говорить Еріка Маккормік, екогідрологиня із лабораторії Ремпе в Техаському університеті, що в Остіні. Дослідники звернулися до даних і мап. Почали з аналізу геологічних карт, укладених на базі даних за 2003–2017 роки, щоб ідентифікувати ті райони, де материнська скеля може розташовуватися на досяжній для дерев і сухолюбних рослин відстані. Потім на основі темпів випаровування, суми опадів і вологості ґрунту вони вирахували для кожного регіону кількість води, яку рослини мали б отримувати з глибших сховищ всередині скель. Аналіз, який було опубліковано в Nature, продемонстрував, що пошук рослинами води аж у корінній породі– це не маргінальне, а поширене явище.
Щонайменше 24 % дерев і рослин регулярно використовують це джерело навіть тоді, коли атмосферні опади в нормі й рослинам не загрожує посуха, твердять автори досліджень. Там, де опадів небагато, наприклад у сухих районах Каліфорнії й Техасу, понад половина води, яку споживають дерева, походить із материнської скелі.
Вода, що є в корінній породі, може допомогти деяким деревам витримати кризи, пов’язані із кліматичними змінами. Однак цей ресурс досі не береться до уваги в експертизах на тему майбутнього лісів у США за теплішого клімату, зауважує Сьюзен Швіннінг, екологиня з Техаського державного університету, яка не брала участі в дослідженнях. “Як видно, це явище не є лише локальним курйозом”, – підкреслює вона. Група Ремпе наразі прискіпливо вивчає, як рослини отримують воду зі корінної породи на кількох ділянках у Каліфорнії, яка укотре зазнає посухи.
Як порівняно м’яке коріння примудряється ввертітися в цілісну скелю? “Попри все вона є трохи податливою”, – пояснює Швіннінг. Дощові води, які просочуються з ґрунту, з часом розм’якшують скелю, утворюючи в ній делікатні щілинки, у які пробираються корені, що шукають воду. Їм допомагають мікроорганізми й гриби, які до них прилягають. “Вони в скельних порах знаходять свій новий дім”, – каже Ремпе.
