By У західних штатах США атмосфера все пожадливіше поглинає водяну пару, викликаючи посухи й пожежі. Посуху часто асоціюють із браком дощу і снігу. Але дуже важливим чинником, що може сприяти посухам, є також потенційне випаровування — здатність атмосфери висмоктувати вологу з ґрунту. Виявляється, що впродовж останніх 40 років атмосфера над більшістю території США стала більш спраглою на водяну пару — демонструють дослідження, опубліковані нещодавно в Journal of Hydrometeorology. Про це пише Уля Хробак у журналі Scientific American.
Потенційне випаровування можна уявити як “показник швидкості висихання випраних речей”, пояснює Стефані Макафі, кліматологиня штату Невада, яка не брала участі в дослідженнях.“Розвішанана вулиці білизна висохне найшвидше, коли тепло, сонячно, вітряно й сухо”,—говорить учена. “Величина цього «показника» зростає разом із потеплінням земного клімату, і то відчутно, — підкреслює Крістін Альбано, екогідрологиня з Інституту дослідження пустель у Ріно, головна авторка цієї праці. — Збільшення температури на 1–2 °C спричиняє набагато швидший ріст потенційного випромінювання”.
Щоб виміряти, як швидко в атмосфері зростає попит на воду, Альбано та її група проаналізували п’ять наборів метеорологічних даних із 1990–2020 років, які охоплювали температуру, швидкість вітру, сонячне випромінювання та вологість. Дослідники виявили, що найбільше зростання показника потенційного випаровування сталося в південно-західній частині США, натомість у східній частині країни ріст вологості повітря встигав за зростом температури.
У регіоні Ріо-Гранде атмосфера у 2020 році “вимагала” на 135–235 мм води більше, ніж у 1980-му, що означає зростання на 8–15 %. Як наслідок, замість того, щоб живити рослини чи накопичуватись у водовідвідних відстійниках, вода швидко випаровувалась. (Зростання потенційного випаровування на 10 % означає, що сільськогосподарська рослина тепер потребує на 10 % більше води, аби мати такий самий урожай, як 40 років тому, якщо спосіб господарювання не змінився).
Окрім вищої температури й нижчої вологості, дослідження показало також зростання швидкості вітру та інтенсивності сонячного випромінювання. У сухих регіонах США рівень вологості спадає разом зі підвищенням температури, але Альбано визнає, що вонане знає, чому зміни також стосуються швидкості вітру та міри сонячного нагрівання.
Інтенсивніше потенційне випаровування збільшує тиск на довкілля в західній частині США, де щораз частіше з’являються мегапосухи, яких там не бачили вже 1200 років. Саме посилення таких явищ призвело значною мірою до низьких рівнів води, що спостерігалися весною 2021 року в струмкахі річках, які беруть початок у горах Сьєрра-Невада, на яких був тоненький сніговий покрив. Спрагла атмосфера висушила також і ліси, що збільшило ризик пожеж.
“Особи, відповідальні за управління природними ресурсами, мають над чим подумати. Ми повинні ще сильніше контролювати використання води на кожному етапі”, — коментує Керолайн Юнг, геофізичка з Колумбійського університету, яка не була учасницею досліджень. “Уже три дюйми (понад 7,5 см) дощу на рік не потрапляють туди, куди колись вони доходили,— додає Макафі. — Атмосфера поглинає дедалі більше води”.
