By Коли боа та інші змії-душителі хапають здобич у смертельний спліт, то стискають не лише жертву, але й свої легені. Найновіші дослідження дозволили виявити спосіб використання цими гадами рафінованої техніки дихання, який страхує їх, аби не задихнутись – пишуть Ларс Фішер та Джоанна Томпсон у часописі Scientific American.
Замість того, щоб використовувати м’яз, що перекриває наповнення легень, як це роблять ссавці, змії активують чисельні м’язи навколо своєї незвичайно довгої грудної клітки. Та все ж стискання тварини, яка бореться, обмежує дихальні функції тих м’язів, а вчені давно вже задумуються над тим, як зміям вдається витримати душіння, до якого залучені ці м’язи.
Група науковців під керівництвом Джона Капано з Університету Брауна інформує на сторінках Journal of Experimental Biology, що боа-душителі здатні вибірково розслабляти окремі м’язи ребер в будь-якій частині грудної клітки, котра в даний момент не є заблокованою. Завдяки цьому малі ділянки легень діють, як насос, всмоктуючи повітря крізь звужені зони, аби поглинути якнайбільше кисню. «Зазвичай стиснутий фрагмент легені, котрий не задіяний у вентиляції, є менше чи більше заглибленим» – каже Капано.
З бажанням виявити цей процес, науковці обмотували змій боа манкетами для вимірювання кров’яного тиску, аби запобігти розширенню деяких частин грудної клітки. Потім вимірювали притік повітря за допомогою маленьких масочок, прикріплених на мордочки гадів. На жаль, змії виявились скептично налаштованими щодо масок. На думку Капано «одним з найскладніших викликів було схилити тварин до співпраці в лабораторних умовах».
Однак, науковцям врешті-решт вдалося встановити, як змії вдаються до селективного дихання задля того, аби отримувати відповідну кількість повітря попри «кайданки». Записи електричної активності і рентгенівські знімки підтвердили, що стратегічні нервові імпульси активували вибрані м’язи у вільних ділянках. Змії навіть не намагалися дихати обмеженими частинами грудної клітки – використовували виключно ті м’язи на ребрах, які постійно могли розслаблятися. Науковці вважають, що така здатність розвинулася на ранніх етапах еволюції, оскільки дозволяла зміям ковтати щораз то більшу здобич.
«Це були дуже спритні біомеханічні експерименти – оцінює офіолог з Університету Сан-Паоло Елетра де Соуза, котра не брала участі в дослідженнях. – Кісткова й морфологічна адаптація змій завжди мене дивувала. Це несамовито, наскільки добре ці тварини дають собі раду без кінцівок».
