Терапія для клітин

Терапія для клітин
Депресія, страх та інші психічні розлади можуть впливати також і на фізичне здоров’я; наприклад, це пов’язано із підвищеним ризиком хвороб серця чи очікувано коротшою тривалістю життя. Останні спостереження демонструють, що вони можуть також бути причиною швидшого старіння – а в новому дослідження виявили, що одна з форм терапії чисто психологічної може забезпечити захисну дію фізіологічну – пише Саймон Мейкін у журналі Scientific American.

У дослідженні, проведеному клінічним психологом Крістофером Менссоном із Karolinska Institute у Швеції, продемонстровано, що в осіб, які страждають на суспільні фобії пізнавально-бехавіоральна терапія (cognitivebehavioral therapy, CBT) – популярна техніка психотерапії – не лише знизила рівень страху, але й у деяких пацієнтів покращила ще й результати клітинних маркерів старіння. Це відкриття може врешті допомогти клініцистам в персоналізації терапії.

Теломери – короткі фрагменти ДНК на кінчиках хромосом, які захищають їх від пошкоджень – вказують на вік клітини. Коли клітина ділиться у процесі зростання чи відновлення, теломери кожного разу скорочуються. Ензим теломерази утримує їх до певного ступеня, але з часом настільки скорочується, що клітини більше не здатні ділитися і появляються ознаки старіння організму. Теломери скорочуються внаслідок пошкодження клітин, спричиненого високо кисневими частками, так званими частками із неспареними електронами.

Багато досліджень пов’язують стрес із скороченими теломерами. У 2015 році клінічна психолог Джосін Фергойвен із Amsterdam University Medical Center зі своїм колективом виявила, що у вражених активною суспільною фобією пацієнтів були теломери коротші, ніж в осіб, які були у ремісії, чи в здорової контрольної групи.

У новому дослідженні, результати якого було описано в грудні минулого року в часописі Translational Psychiatry, науковці брали проби крові в проміжку дев’яти тижнів у 46 шести осіб зі суспільною фобією. Вимірювали у них довжину теломерів та рівень теломерази і GPx – антиоксидентного ензиму, який запобігає пошкодженням від часток із неспареними електронами. Учасників упродовж дев’яти тижнів піддавали пізнавально-бехаворальній терапії онлайн, а потім у них взяли чергову пробу.

До терапії не було жодних змін цих показників поміж двома пробами. Однак після терапії учасники мали в середньому вищий рівень GPx. Було теж виявлено зріст рівня теломерази у тих пацієнтів, у яких фіксували найбільше заспокоєння рівня страху після терапії, хоч його середня активність у всіх учасників не мінилася. Були навіть натяки, що активність теломерази дозволяє передбачити реакцію на терапію. «Найкращої поправки зазнавали особи з найнижчим рівнем теломерази – каже Фергойвен, яка не брала участі у цьому дослідженні. – Цей результат потрібно ще верифікувати, але це цікава вказівка для подальших досліджень».

Менссон вважає, що у триваліших дослідженнях можливим було б побачити видовження теломерів; дев’ять тижнів це надто мало, щоб отримати такий результат. Дослідження все ж підказує, що чисто бехавіоральні зміни можуть впливати на стан здоров’я на клітинному рівні. «Наша біологія є надзвичайно динамічною – каже Менссон. – І так виглядає. Що досить швидко, вже через кілька тижнів, вона відповідає на бехавіоральні інтервенції».

«Психіатрія є виразно розіпнутою між психологією і біологією – каже Фергойвен. – Та публікація поєднує ці галузі». Отримані результати можуть також допомогти змінити розуміння розумової хвороби, додає вона: «Це не є чимось, що існує тільки в голові – воно є також у нашому тілі».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Спаювання кераміки Суспільні “дорожні мапи” в мозку