Футурологічний конгрес

Футурологічний конгрес
У вересні наступного року ми (я щиро на це сподіваюся) будемо святкувати 100 років від дня народження видатного львів’янина, поляка та єврея, письменника та фантазера Станіслава Лема. До цієї дати у Кракові, який став місцем життя і спочину Лема, відкриється сучасний мистецький центр, присвячений письменнику. Ми, звичайно, бідніші, ніж поляки, і свій мистецький центр відкрити не можемо, але Станіслава Лема пам’ятаємо і на його честь назвали культурний простір у старому трамвайному депо – “Станція Лема”. Є сподівання, що у Львові, саме на “Станції Лема” пройде “Футурологічний конгрес” – інтелектуально-мистецька подія, що носить назву одного із романів письменника.

Твір був написаний і виданий у 1971-му році як частина циклу “Зоряних щоденників”. Головний герой і водночас оповідач цього циклу Ійон Тихий бере участь у Восьмому футурологічному конгресі, який проходить десь на межі XX і XXI ст. (у наш час!) у столиці Костарікани. Темою конгресу є соціальні конфлікти та перенаселення планети, однак під час його проведення на вулицях міста починається громадянська війна. Учасники конгресу тікають у каналізаційний колектор, куди проникають хімічні речовини, за допомогою яких влада намагається зупинити протести. Під впливом хімікатів люди потрапляють у різні галюциногенні стани. Як на мене, дуже нагадує наш час!

Ійон Тихий має видиво, ніби він живе в майбутньому, у світі “псицивілізації”, себто цивілізації, що опирається на хімікати. Таблетки дозволяють “вмикати” в мізках людей ілюзії, подібно як це зараз робить телевізор чи цифрові онлайн-канали, а для побудови кращого світу влада розпорошує в повітрі хімікати. Ці засоби впливають на небажану соціальну поведінку, дозволяють легко засвоювати знання, або ж викликають будь-яку проєкцію, візію або переконання в особи, яка їх вживає. За цією ширмою хімічних ілюзій витає правда: перенаселення планети, виродження людей, перспектива загибелі людства через незворотні кліматичні зміни. Як на мене, “Футурологічний конгрес” – чудовий роман, щоб на його честь назвати конгрес у 2021 році, який буде підсумовувати “вірусні істерії” та наслідки 2020-го.

Ця антиутопія Лема не лише є прикладом похмурого погляду на майбутнє, вона ставить ширші запитання про людське знання. Пригадуєте Нео, героя фільму “Матриця”? Щоби прокинутися від світу ілюзій і проєкцій, які закривають від сплячих людей реальність машинної цивілізації, герой має з’їсти таблетку. Якщо в античній трагедії Софокла цар Едіп “прокидається” від незнання до знання через цикл хибних вчинків, то в сучасному культурному міті це “прокидання” забезпечується таблеткою.

Лем виразно проблематизує знання і ніби запитує, чи необхідно дізнаватися правду, якщо вона принесе біль? Можливо, краще скніти в незнанні, маючи, як казали марксисти, “хибну свідомість”? Один із героїв “Матриці” обирає саме цей шлях – він опонує бажанню Нео змінити світ і хоче залишитися в ілюзії. У романі Лема один з людей, які контролюють “хімічний світ”, розповідає Тихому про таку ж опцію самообману. Він твердить, що хімічні речовини (як і наші телевізійні шоу чи серіали на кшталт “Слуги народу”) приносять людям спокій, злагоду і полегшення, і якщо людина приречена на загибель, то хай принаймні не страждає. А чому й ні? Хімія є частиною природи і Всесвіту, усе має хімічний склад, зокрема й наш мозок. Якщо людина покращує своє тіло не лише фізичними вправами, але й хімікатами, то чому б їй не відредагувати мозок, щоби відчувати себе щасливою?

Хоча текст Лема й має саркастичний чи іронічний тон, він залишається серйозним і складним. Важливим аспектом цього твору також є екологічна проблематика: конгрес відбувається на перенаселеній планеті, де знищена природа та відчувається нестача їжі й базових ресурсів для виживання. Лем, наприклад, вважав використання вугілля для обігрівання домівок чи продукування електроенергії хибним заняттям. Він цитував американську статистику, яка свідчила, що в США 15 тис. осіб щороку помирають через шкідливі субстанції, які викидають в атмосферу теплові електростанції. Мабуть, саме тому він вважав, що атомна енергія буде основою енергетики майбутнього.

В одному інтерв’ю Лем іронічно зазначив, що люди ігнорують зміни клімату, які спричиняють різні природні катаклізми, як-от повені, урагани чи тайфуни, але водночас бояться поїзда, який вивозить радіоактивні речовини, хоча вплив на світ цього поїзда є мінімальним.

В інтерв’ю з Томашем Фіялковскі (Tomasz Fiałkowski), опублікованих у книзі “Світ на краю” у 2000 році, Лем зауважував, що сучасні люди зазвичай опановані страхом аварії, як-от у випадку з атомною катастрофою, але водночас вони ігнорують зміни клімату, бо вони нібито віддалені від нас у часі й не такі символічні. В автокатастрофах гине більше людей, ніж на війнах, але смерть воїна ми переживаємо символічно, а тому глибше. Ніхто ж не протестує проти машин, які вбивають людей та ще й забруднюють атмосферу, однак є багато мітингів проти атомної енергетики, унаслідок яких атомні станції часом замінюють на теплові, що несуть суттєву шкоду середовищу.

Із Лемом, який таки був добрим футурологом, погоджуються, звичайно ж, не всі. Найперше його цікавили процеси, а не деталі, тому він міг і помилятися. Але Лем також зумів передбачити деякі феномени майбутнього. Наприклад, він добре описав те, що ми зараз звемо віртуальною реальністю, і навіть мав для цього свою назву – фантоматика. А про інтернет він писав ще в середині 1990-х років, передбачаючи, що ця технологія впливатиме на людей так, як хімія на Ійона Тихого. Лем стверджував, що в інтернеті людей легко дурити, бо інформація без фальшування насправді є фікцією, а люди в усі часи обманювали. Йому приписують знамениту фразу: “Я не думав, що у світі є стільки ідіотів, поки не заглянув в інтернет”. Зважаючи на те, як зростає кількість прихильників Шарія й Дубінського, особливо після випуску їхніх інтернет-блогів, ця сентенція Станіслава Лема є як ніколи актуальною.

Сподіваюся, ми зможемо про все це поміркувати наступного року, коли будемо згадувати Лема на його ювілей.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Дурна робота… Бабло, мистецтво і “ковід”