By К.Р. Гуменна, кандидат економічних наук,
помічник президента НАДУ
І.В.Розпутенко, доктор наук з державного управління,
професор, директор Інституту публічного управління
та адміністрування НАДУ
Початок ХХІ століття виявив основоположну тенденцію соціального розвитку людства, яка отримала назву глобалізації. Віртуальність “рівних можливостей” способу життя в державах з якісно різним рівнем економічного розвитку породжує реальність масових міграційних процесів. В умовах глобалізації міжнародна трудова міграція є невід’ємною складовою світової економіки. Варто зазначити, що основною причиною трудової еміграції як з України, так і з інших країн, є бажання трудового мігранта покращити рівень життя своїх близьких.
За даними “Дослідження фінансових надходжень, пов’язаних з міграцією, та їхнього впливу на розвиток в Україні” середній дохід українського довгострокового трудового мігранта за кордоном становив 1 550 доларів США у 2014 році (або 2 013 доларів США на одне домашнє господарство з трудовим мігрантом у країні призначення), що було в чотири рази вище, ніж рівень середньої заробітної платні в Україні.
За даними представництва Міжнародної організації праці в Україні у 2014-2015 рр., за кордоном працювали близько 700 тис. громадян України. Загалом за різними статистичними даними за межами України знаходиться від 8 до 20 млн осіб українського походження. Збільшенню трудової міграції слугує низка чинників внутрішнього і зовнішнього впливу:
- падіння економічного розвитку, чому сприяють жорстка регулятивна політика, забюрократизована дозвільна система, високі податкові ставки, прес на малий і середній бізнес, закриття підприємств, втеча в «тінь»;
- соціальні проблеми: низькі зарплати, та пенсії, високі ціни й тарифи, корупція;
- політична ситуація в країні;
- війна на сході України з відторгненням територій, включно з Кримом;
- запровадження безвізового режиму спровокувало легальний відтік у члени-країни ЄС (Польща, Словаччина, Чехія, Литва, Угорщина), які на собі відчули дефіцит інтелектуальної та робочої сили;
- спрощення процедури одержання віз шляхом підписання міжнародних угод. Європарламент 06 квітня 2017 року проголосував за резолюцію, про внесення України до переліку країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги;
- запровадження режиму малого прикордонного руху між Україною, Польщею, Угорщиною та Словаччиною, відповідно до якого передбачається перебування жителів 30 – 50 кілометрової прикордонної зони без візи у країні – сусіді;
- преференції для власників «карти поляка» та “карти угорця”. Наявні карти дозволяють її власнику багаторазове перетинання кордону, а також право на легальне працевлаштування та ведення підприємницької діяльності на території цих країн;
- освіта за кордоном. За результатами опитування студентів Львівської політехніки та Київського політехнічного інституту, тільки 5-9% українців після навчання не розглядають можливості покинути Україну, всі інші з тою чи іншою часткою впевненості готові спробувати себе за кордоном. Зокрема, навчатися в європейських вишах, а потім залишитися працювати в країнах ЄС хотіли б 70-80% студентів, жити за кордоном – 40-50%. Уже сьогодні у Польщі навчаються майже 35 тис українців, скільки із них повернеться додому?
- надання статусу “біженця” в країнах ЄС. З січня 2014 року кількість шукачів притулку з України поступово зростає. Досягнувши піку в жовтні 2014 (2 170 заяв протягом місяця), надалі їхня кількість тримається на рівні 1700 – 2000 заяв на місяць. Загалом 20 830 прохачів притулку з України прибуло в ЄС протягом 2014 – 2015 рр. Цей показник на ⅔ вищий, ніж у 2014 році (13 550 заяв), і більш ніж у 20 разів вищий у порівнянні з 2013 роком (835 заяв).
Зі збільшенням кількості мігрантів, зростають масштаби грошових переказів на батьківщину. Здійснюючи аналіз обсягів переказів, варто зазначити, що використання мігрантом неофіційних способів передачі коштів призводить до суперечливих даних в засобах масової інформації. За даними Національного Банку України обсяги переказів трудових мігрантів поступово стають джерелом надходжень міжнародного капіталу після прямих іноземних інвестицій в країну.
Відповідно до результатів дослідження фінансових надходжень, пов’язаних з міграцією, та їхнього впливу на розвиток України, проведеного МОМ у 2014-2015 рр., перекази мігрантів в Україну становлять майже половину бюджету домогосподарств, які мають у своєму складі довгострокових трудових мігрантів, і 60% бюджету тих, члени яких практикують короткострокову трудову міграцію.
Здебільшого грошові перекази члени сімей працівників використовують на харчування, а вже потім на інші потреби. Серед інших цілей – придбання нерухомості, товарів тривалого використання, освіта дітей, заощадження тощо.
Варто зауважити, що із загальної суми грошових переказів в 2014 році 40% витратили на споживання, 20% переказів інвестувалися, передовсім в житлове будівництво, придбання чи ремонт житла, ще 40% спрямовувалися на заощадження. Якщо порівняти інвестиційну складову переказів за напрямами надходження, то вона становить 624 долари США для країн СНД і 1 360 доларів США для країн ЄС.
Залежно від рівня міграції, обсяг залученого міграційного капіталу в економіку регіонів України різний. За даними Звіту обстеження з питань трудової міграції в Україні, проведеного Міжнародною організацією праці, найвищий рівень міграції спостерігається в Закарпатській, Тернопільській та Чернівецькій областях. До областей з високим рівнем міграції належать Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Сумська, Херсонська, та Хмельницька області. На відміну від міграційного капіталу, прямі іноземні інвестиції в Україні вкладаються здебільшого монополярно. Половина надходжень сконцентрована в Київському регіоні, водночас у регіони з високим рівнем міграції надійшло тільки 5 % усіх прямих інвестицій.
Саме перекази трудових мігрантів допомагають галузям економіки регіонів, які не є привабливими для інвесторів. Окрім того, перекази коштів офіційними каналами надають підтримку банкам і страховим компаніям, звідки інвестори тільки виводили капітал. За таких умов виникає потреба стимулювання вкладання коштів зароблених й заощаджених мігрантами та членами їх сімей в економіку регіону їхнього проживання.
У світовій практиці використовують різноманітні засоби впливу та регулювання міграційних потоків. Залежно від характеру переказів використовують різноманітні управлінські заходи, що спрямовані на підвищення їх віддачі: обкладання податком переказів мігрантів, випуск міграційних облігацій, створення спеціальних рахунків з преміальним процентом, підтримка через створення місцевих центрів обслуговування мігрантів, створення привабливих умов купівлі мігрантами товарів своїм родичам на батьківщині, сприяння легальній та організованій міграції.
Для стимулювання залучення міграційного капіталу в економіку України потрібно на державному, регіональному та місцевому рівні забезпечити створення сприятливих умов.
На державному рівні належить удосконалити правове поле для регулювання трудової міграції в Україні:
- розробити та запровадити нормативно-правові документи, що визначать статус трудового мігранта;
- в Державній програмі співпраці із закордонними українцями передбачити заходи по стимулюванні інвестиційної діяльності;
- внести доповнення у вигляді економічних стимулів у Податковий кодекс України для регулювання та заохочення вкладання переказів трудових мігрантів у пріоритетні галузі економіки;
- сформувати механізм стимулювання інвестування коштів.
Для реалізації зазначених завдань необхідно розробити інституційний базис для формування банківських програм щодо стимулювання відкриття рахунків мігрантами. При консульських установах потрібно створити окремі підрозділи для надання консультативної допомоги мігрантам щодо інвестиційних можливостей в Україні та здійснювати супровід інвесторів-мігрантів.
На регіональному рівні при формуванні інвестиційно-інноваційних стратегій розвитку регіону слід передбачити застосування механізму державно-приватного партнерства, у тому числі для використання міграційного капіталу як інвестиційного ресурсу. На території транскордонних регіонів України використання міграційного капіталу можливе за рахунок утворення нових ринкових форм територіальної організації господарства у вигляді транскордонних кластерів.
На місцевому рівні на територіях з найвищими показниками міграції доречно ініціювати спільні інвестиційні проекти з розвитку малого підприємництва та організовувати районні центри допомоги мігрантам і членам їх сімей для надання консультативної допомоги.
