By 
Цьогоріч у січні депутати Європарламенту підтримали резолюцію про створення спеціального міжнародного трибуналу для судового переслідування та покарання російського диктатора Володимира Путіна і його поплічників за агресію росії проти України. За резолюцію проголосувала більшість депутатів — 472, утрималися 33 парламентарі, 19 проголосували проти.
Цим голосуванням європейські депутати чітко засвідчили свою підтримку героїчної боротьби українського народу за визволення власних територій. Це також підтверджує чіткий курс європейських країн на захист демократичних цінностей, зокрема такої ключової цінності, як справедливість, яку постійну порушував путінський політичний режим. Вони нарешті зрозуміли, що частково й за їхньої фінансової підтримки росія перетворилася в кровожерливого монстра, який хоче захопити всі сусідні країни, нав’язуючи свої шовіністичні, нацистські, патерналістські цінності. І якщо її не зупинити, вона може зруйнувати всю європейську та світову систему безпеки.
Ухвалюючи резолюцію, депутати Європарламенту наголошували на тому, що спеціальний міжнародний трибунал має почати діяти якомога швидше, щоб зібрати всі факти злодіянь російського політичного керівництва. Для цього потрібно створити спеціальну міжнародну прокуратуру, яка буде документувати всі воєнні злочини. Депутати також закликали віддати заморожені російські фінансові активи на відбудову України, переглянувши деякі правові норми, зокрема потенційну відмову в захисті суверенного імунітету цих активів, оскільки російська влада, що скоїла тяжкі злочини, не може мати такого імунітету.
Проте ухвалення цієї резолюції — тільки перший крок на шляху притягнення до відповідальності російських воєнних злочинців. Путін і керівництво росії як вищі посадові особи мають міжнародний імунітет від іноземної кримінальної юрисдикції. Зняти цей імунітет може тільки Рада Безпеки ООН. Проте її постійним членом є росія, яка має право вето і, звичайно ж, заблокує будь-яке рішення, що їй загрожує. Зняти імунітет може також Генасамблея ООН. Тому Україна зі своїми європейськими союзниками та іншими демократичними країнами активно працює на дипломатичному фронті, щоб створити потужну коаліцію світових держав, які підтримають таке рішення.
Активну участь у створенні міжнародного трибуналу може взяти також і Міжнародний кримінальний суд, який має право розглядати воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду. Однак МКС не має повноважень щодо розгляду злочину російської агресії, оскільки росія після вторгнення в Крим не визнає його юрисдикції, а Україна не ратифікувала Римський статут МКС. Його ратифікація є першочерговим завданням української влади.
Після проходження юридичних процедур спеціальна міжнародна прокуратура запрацює цілком офіційно. Це буде потужним сигналом для всієї світової спільноти, насамперед для авторитарних і тоталітарних країн, про те, що жодні воєнні злочини вищого керівництва держави не будуть безкарними. Кожний військовий злочинець, хай яку посаду він обіймає, буде притягнутий до відповідальності. Це також сприятиме початку очищення росіян від імперських шовіністичних наративів, які поширювалися поміж них десятиліттями, якщо не століттями. Якщо Путін і його поплічники будуть покарані, то росіяни матимуть шанс піти по демократичному шляху розвитку.
Деякі скептики цікавляться: коли спеціальний міжнародний трибунал запрацює на повну силу, то чи зможе він посадити на лаву підсудних російського диктатора та його поплічників, якщо Путін ще буде при владі? Адже рівень його підтримки серед росіян залишається ще доволі високим. По-перше, якщо немає можливості фізично залучити звинувачуваних, то міжнародний трибунал може засудити злочинців заочно. Сербський диктатор Слободан Мілошевич також сподівався, що його не будуть судити, і заявляв, що не визнає жодного міжнародного суду. Проте Сербія, щоб мати нормальні дипломатичні відносини з іншими країнами, була змушена віддати його міжнародному правосуддю. Та й сам факт оприлюднення воєнних злочинів Путіна на міжнародному рівні дуже негативно впливатиме на його підтримку серед населення росії, оскількиприховати це буде неможливо.
По-друге, частина російської еліти, що не була прямо залежна від російського диктатора, також буде не в захваті від судового процесу й захоче усунути Путіна від влади. Російський народ і еліта повинні нарешті зрозуміти, що тільки без Путіна і його поплічників вони мають певні шанси на майбутнє, зокрема на зняття економічних санкцій, що сприяло б розвитку російської економіки. Тому що швидше вони позбудуться від російського диктатора, то краще для них.
Отже, будемо сподіватися, що Путін, Лукашенко і всі їхні прибічники сидітимуть на лаві підсудних і сповна отримають за всі свої злочини. А найкраще такий судовий процес організувати в Маріуполі чи Бучі, щоб весь світ наочно побачив результати злочинних наказів російського диктатора.
