By В міру того, як Лагуна де Тірес, що розташована в центральній Іспанії, висихала упродовж 20 років, аж до повного висхнення у 2015 році, її безплідний краєвид почав нагадувати безводні марсіанські рівнини. Ця схожість, як виявилось, може бути корисною – науковці спостерігають за залишками мікробіологічної фауни лагуни, аби дізнатись, що могло статися з гіпотетичним життям на Червоній планеті, коли її солені озера висохли мільярди років тому – пише Еллісон Гаспаріні в часописі Scientific American.
«Принципова ідея є такою, що якщо на Марсі існували живі мікроорганізми в той час, коли планета мала текучу воду на поверхні, то глобальне спустошення Марсу не обов’язково означає, що життя зникло остаточно» – каже Альберто Дж. Файрен, астробіолог з Центру Астробіології у Мадриді. Аналізуючи з точки зору мікробіології зразки ґрунту з дна Тірес, отримані в 2002 і 2021 роках для потреб описаних в Scientific Reports досліджень, Файрен і його співробітники відкрили, що одноклітинні організми, звані прокаріотами, пристосувалися до умов, які панують в екстремально сухих осадах. Ці результати показують, що мікроорганізми, які розвинулись у більш вологому середовищі, могли вижити після висихання Червоної планети. Науковці дослідили також і сліди ліпідів, котрі виникають в клітинних оболонках, у зразках від 2021 року – вчені підтвердили, що ці стійкі часточки будуть хорошою ціллю при пошуках ознак раннього життя на інших планетах.
Астробіологи часто вивчають екстремальні середовища на Землі, де панують такі ж умови, як і на позаземних планетах. Дослідники з групи Тірес все ж твердять, що у своїй новій праці вони представляють першу довготермінову «часову аналогію» змін середовища на іншому глобусі. Науковці були зацікавлені високою в’язкістю солі в лагуні як моделлю умов, що панують на Європі, одному з супутників Юпітера, на якому за певними прогнозами могло б існувати життя. Натомість у 2020 році Файрену прийшла в голову ідея використати зібрані упродовж десятиліть дані про лагуну для пізнання колишніх озер на Марсі.
Такого типу дослідження допомагають науковцям зрозуміти віддалені світи, але можуть також бути придатними й у найближчому довкіллі. Часові аналогії приносять «цікаву ідею – що ми повинні проводити більше досліджень, не лише задля кращого вивчення Марса, але й нашої власної планети» – каже Наталі Каброл, головна науковиця з SETI Institute, місією якого є пошук позаземних розумних істот. Каброл, котра не була задіяна в ці дослідження, говорить, що існує «гаряча потреба» розпізнавання того, як швидко земні біосфери змінюються під впливом кліматичних змін.
Група Файрена планує зараз два нові дослідження часових аналогій. По-перше, коли закінчиться посуха, що довгий час вже триває в Іспанії, Файрен має надію встановити, як мікроорганізми в Тірес реагують на воду, що повертатиметься в лагуну. По-друге, він хоче вивчити екологічні зміни у сферах навколо полюсів, де лід тане у щораз швидшому темпі, аби це порівняти з періодом, коли Марс втратив свій поверхневий лід. Вчений переконаний, що такі дослідження інспіруватимуть інших науковців до вивчення змін середовища задля потреб власних досліджень – таким чином вони дізнаються більше про життя як на Землі, так і поза нею.
