By 
Ворогу важко протидіяти українському натиску на полі бою, тож він намагається психологічно послабити Україну зсередини розгоном “зради”, роздуванням масштабів корупції та спробами зірвати й дискредитувати мобілізацію. А деякі українці наївно допомагають росіянам поширювати “зраду”, вважаючи, що борються за “правду”.
У нас дійсно дуже погана ситуація в цих сферах і дуже некомпетентна влада, але є одне “але”: або українці як організована нація виженуть окупантів зі своєї землі, або ми почнемо ворогувати між собою, поки противник залишатиметься монолітним. Це не відкидає необхідності очищення влади під час війни, боротьби з корупцією і зміни методів мобілізації, проте вимагає розвінчування численних фейків, що їх ФСБ усіма шляхами розганяє в українському сегменті соцмереж.
Росіяни та їхні корисні ідіоти трублять, що на війну женуть лише бідних українців і ніхто з депутатів чи прокурорів не пішов на фронт. Це брехня, спрямована на класовий розкол українського суспільства. Насправді в ЗСУ воюють 4 чинні народні депутати, хоча й не зобов’язані там бути, а також десятки нардепів минулих скликань і навіть колишні генеральні прокурори.
Наприклад, екснардеп Олег Барна нещодавно загинув на фронті, як і чоловік нардепки Ольги Стефанишиної. В українському війську служить чимало бізнесменів, які змінили офіси на окопи. Повідомлення про загибель підприємців-мільйонерів не стають вірусними в соцмережах, алеелементарний пошук у гуглі дає змогу побачити, як багато бізнесменів насправді померло, воюючи за Україну.
Росіяни женуть на завоювання України своїх найзлиденніших громадян, які не бачили в житті ні електрочайника, ні унітаза, а серед українців намагаються посіяти класову ворожнечу між багатими й бідними, щоб знеохотити нас чинити їм опір. Москва уже перемагала українців у такий спосіб 100 років тому: більшовики обзивали лідерів Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР “буржуями й капіталістами” та закликали українських повстанців припинити проливати кров за багатіїв і приєднуватися до “армії робітників і селян”. Ті, хто їм повірив, уже за кілька років помирали від голодоморів і репресій та гнили в Сибіру. Нам варто пам’ятати, що жоден свій “буржуй” ніколи не знущався з українців так, як московський “пролетарій”.
Російські спецслужби почали небезпечну кампанію зі зриву української мобілізації. Українці мають до неї чимало запитань, проте не сумніваються в її необхідності. У минулі століття, коли на нас нападала величезна орда варварів, усі, хто міг тримати зброю, ішли обороняти країну. Зараз ми стоїмо перед ідентичним викликом. Так, війна завжди й у будь-якій країні несправедлива: часто хтось має можливість відсидітися в тилу, а хтось мусить бути в окопі. І було б надзвичайно корисно, щоб у ЗСУ стало більше справедливості. Але якщо українці будуть відмахуватися, мовляв, “нехай спершу синки депутатів воюють”, ми втратимо нашу країну.
Ті, хто не хотів воювати за Україну, через кілька років стануть мобілізованим гарматним м’ясом у російських загарбницьких війнах проти Латвії, Польщі чи Казахстану. Підтвердженням тому є понад 20 тис. загиблих мобілізованих мешканців окупованої Горлівки.
Але це не скасовує того, що проблему української мобілізації Кремль використовує як найголовнішу психологічну зброю для дезорганізації українського тилу та припинення опору. Україна сьогодні має моральну перевагу в очах світової спільноти, проте ми її втрачаємо, коли в західних медіачастішають матеріали про те, як українських чоловіків силоміць за ноги тягнуть до війська. Частина цих скандальних кадрів знята навіть не в Україні, але організовані провокації проти працівників українських ТЦК та їхні власні помилки лише поглиблюють проблему, яку Москва вирішила акцентувати в інформаційно-психологічній війні.
Кремль не пошкодує жодних грошей, щоб примусову мобілізацію в Україні розтиражували на Заході як порушення прав людини, що безумовно вплине на симпатії західних виборців, а отже, і на постачання зброї в Україну. Ворог може завдати нищівного удару в несподіваному вимірі, й українській владі треба продумати, як мотивувати, заохотити й мобілізувати військових у такий спосіб, щоб це не стало для країни бумерангом.
Українцям важливо протистояти російській брехні не менше, аніж ворогу на фронті. У нас величезна корупція, але вона не така масштабна, як про це щоденно розповідають тисячі ботів у соцмережах. І, на відміну від РФ, де провладним корупціонерам взагалі немає шансів протистояти, в Україні завдяки різним центрам упливу та увазі міжнародної спільноти хабарникам часто вдається притиснути хвоста. Лише за останні пів року завдяки публічній увазі влада була змушена скасувати низку скандальних закупівель і призначень, чого неможливо уявити у РФ. Маємо парадоксальну ситуацію: інтернет-боти з країни, яку роз’їла корупція, розганяють корупційну “зраду” в Україні, де з деморалізованістю політиків принаймні трохи борються.
І так, наявність корупції ще ніколи не була визначальним критерієм для членства в НАТО. Не варто забувати про Німеччину, члена Альянсу, де ще недавно мало не весь політикум був скуплений росіянами та отримував профіт від “Газпрому”.
Єврей Зеленський не хоче винищити всіх українських чоловіків у контрнаступі. Жодна нація ще не зникла у війні — вони вмирали лише в окупації. Ще Євген Коновалець стверджував, що “у вогні перетоплюється залізо в сталь, а в боротьбі перетворюється народ у націю”. Якщо переможемо,матимемо найбільшу в Європі кількість досвідчених оборонців та імідж країни, на яку краще не нападати. З погляду націогенезу війна — це не тільки криза, але й можливість.
Ні, Зеленський точно не зрадник і не працює на Росію, як це поширюють деякі політичні опоненти. Елементарного погляду на російські втрати та відвойовані ЗСУ території достатньо, щоб зрозуміти, що цей актор наразі непогано грає свою роль, принаймні на міжнародній арені.
Ми не знаємо, хто в лютому 2022 року допустив помилки й провали на південному напрямку, але зараз відкритий судовий процес над офіцерами аж ніяк не сприятиме нашій обороноздатності.
У нас багато слабкостей, але ми не повинні допомагати ворогу поглиблювати наші рани. Уперше за багато століть за нами не лише правда, але також сила і світова спільнота. І було б дуже нерозумно втратити це все через ефесбешний популізм у соцмережах.
