By 
Гіпотетична поразка України у війні з РФ загрожує Європі та США гіршими наслідками, аніж розвал Росії на кілька десятків державних утворень, що матимуть ядерну зброю та божевільних ватажків типу Пригожина чи Кадирова.
Виклик глобальному Заходу
Стратегія, яку ведуть наші західні союзники, є надзвичайно обережною. Вона розрахована на воістину ювелірну геополітичну гру, за результатами якої РФ має програти війну в Україні так, щоб не розвалитися. Чимало західних політиків переконані, що всім буде дуже погано, якщо замість Росії виникне кілька десятків нестабільних агресивних утворень, що матимуть ядерну зброю. Проте, якщо військова підтримка України буде недостатньою або зовсім припиниться, наша потенційна поразка призведе до набагато більших проблем для Заходу, аніж ймовірні зіткнення Петербурзької народної республіки з московським ополченням.
Вільнюський саміт НАТО, на якому Україну не запросили до Альянсу, російська пропаганда подає як “перемогу російської зброї”, яка начебто вказала Заходу на його місце. Але війна в Україні — це не лише справа двох східноєвропейських країн, а глобальне протистояння, яке або залишить чинним лідерство Заходу, або кардинально змінить світовий лад.
Імовірний тріумф російського агресора та гіпотетична поразка підтримуваної Заходом України насамперед стануть сигналом для авторитарних режимів у всьому світі, які зрозуміють, що можна успішно захоплювати чуже. Китай, відчувши слабкість Вашингтона, гарантовано нападе на Тайвань, а Америці доведеться або воювати, або кидати напризволяще союзника, з яким має оборонну угоду. Якщо Захід залишить Україну, отже, майже гарантовано залишить усіх інших союзників поза НАТО. Усі, кому присутність США досі заважала, почнуть зводити рахунки чи реалізовувати імперські амбіції.
Підштовхнута Пекіном і Москвою КНДР також може здійснити військову агресію проти Південної Кореї. На Близькому Сході почнеться чергова арабо-ізраїльська війна, а Сербія вчинить воєнну агресію проти Косова (і не лише проти нього). Спочатку об Захід почнуть витирати ноги в морально-політичному сенсі, а потім йому виставлять рахунки колоніальних репарацій, як це вже починають робити країни Африки та Латинської Америки.
Увесь світовий лад, що ґрунтується на домінуванні Заходу — домінуванні цінностей демократії, свободи та прав людини, обвалиться, щоб поступитися праву сильного. Світовий лад на чолі із Заходом неідеальний, але альтернативою йому може бути лише світ, який живе за законами джунглів, у якому росіяни, китайці, радикальні ісламісти та інші головорізи безперешкодно знущатимуться зі своїх жертв і безкарно їх вибиратимуть.
Гіпотетична окупація чи перехід України в орбіту впливу Москви спричинить масову хвилю міграції до Європи, адже українці добре знають, що робили росіяни на окупованих територіях із ветеранами АТО, українськими активістами та патріотами. Хвиля міграції може сягнути 10–15 млн біженців, які заполонять Польщу, Румунію, Угорщину, Німеччину та інші країни. Водночас суттєва частина українських біженців відчуватиме ненависть до Європи, яка не допомогла нам у важкий момент, протягувала соломинку, коли наша країна тонула. Але якщо програє Росія — у Європу не приїдуть мільйони бурятів.
У разі припинення західної допомоги Україна не перетвориться на “другу Білорусь” і покірний колгосп, а скоріше стане “другим Афганістаном” біля кордонів ЄС, який буде справжнім кошмаром для прикордонних країн. Уже не кажучи про перетворення центру Європи на один зі світових осередків торгівлі нелегальною зброєю. То що для Європи гірше: хаос десь у Поволжі та Заураллі чи прямо під боком?
“Маленький грибочок” у Сибіру чи планетарний ядерний апокаліпсис?
Європейські політики, які розповідають про загрозу поширення російської ядерної зброї, насправді повинні боятися появи ядерних боєголовок у себе під носом. Примушена до перемир’я Україна, яка не стане членом НАТО й частина якої залишиться під окупацією, зробить усе, щоб створити власну ядерну зброю, що буде єдиною гарантією надійного захисту. Принаймні “брудних бомб” потенційна українська партизанська армія може наклепати в підвалах дуже багато. Тож чи не кращим варіантом для Заходу була б демократична та законослухняна Україна — учасниця НАТО та ЄС, яка перемогла у війні й тепер сумлінно погоджує свої дії із союзниками та інвесторами?
Що для Європи небезпечніше: ядерні вибухи десь у Сибіру чи в Санкт-Петербурзі, недалеко від кордонів ЄС? Якийсь абстрактний безлад на теренах колишньої Росії, де Бурятсько-Чукотська конфедерація воює з Новосибірською республікою, — набагато безпечніша альтернатива.
До того ж на тлі розмов про відмову від ядерної зброї світ уважно спостерігає за тим, як допомагають країні, яка колись погодилася на рожево-пухнасті байки про мир і світ без ядерної зброї. Той факт, що на країну, яка здала головним світовим гравцям свій ядерний арсенал, відверто напали й цю агресію ніяк не зупинили країни-гаранти, уже змусив багато держав задуматися над власною безпекою. Коли Україні почали потрошки допомагати, це продемонструвало, що гаранти сяк-так підтримують тих, кому обіцяли захист. Але якщо Захід допустить поразку України, втрату територій через ненадання необхідної зброї, у світі стане на декілька десятків ядерних держав більше. Усі країни зрозуміють: від повторення сценарію Бучі й Бахмута на їхній землі захистить лише зброя стримування.
Захід думає, що варто боятися ядерної зброї в незалежного Татарстану, Сибіру чи Чукотки, але насправді потрібно більше непокоїтися про появу нових дислокацій ядерної зброї в Європі. А після потенційної поразки України надбати її може Сербія, Туреччина, Вірменія, Саудівська Аравія, Єгипет, Алжир, Марокко, Мексика, Бразилія, Індонезія, ПАР, Нігерія тощо. Уже не кажучи про те, що при розгортанні такої ситуації від ядерної зброї не відмовляться Польща, Угорщина, Румунія, а далі — Німеччина та всі, кому не байдужа власна безпека. Поразка України спричинить “ефект доміно”створення ядерних арсеналів, і ніхто не матиме морального права засуджувати країни, які хочуть себе захистити без облудних обіцянок.
Є дуже висока ймовірність, що після російсько-української війни одна з двох країн перетвориться на сепаратистські руїни. Для Європи буде набагато краще, якщо це буде Росія. Перемога України та її приєднання до європейської спільноти додасть ЄС необхідної обороноздатності, надійно захистить йогона східному фланзі від азійського хаосу боєздатними ЗСУ.
Українська перемога знищить агресора, який погрожує бомбардуванням європейських столиць та оголошує війну Заходу, і на Сході Європи постане дружня демократична Україна й кілька слабких утворень, які проситимуть грошей і вчитимуться демократії.
Перемога України — це не лише перемога демократії та всього цивілізованого світу над варварством, але й шанс для західної цивілізації в XXI столітті пожити в мирі, добробуті й у статусі світового лідера.
