By Коли я писав дисертацію у Флоренції, то університет пропонував дослідникам різні способи розслаблення – від танців і пива в барі “Фіаско” до кіноклубу й медитації. І невипадково: адміністрація добре розуміє, що проведення дослідження – це робота здебільшого індивідуальна. А на самоті різне трапляється. Після кількох самогубств університет вирішив, що краще мати безкоштовні способи релаксації, ніж ховати розпачливих дослідників.
Я обрав медитацію, і вона справді допомагала зняти стрес. На вечірній медитації я дізнався, що цю нерелігійну практику розробив Джон Кабат-Цінн, американський лікар, який відкрив, що сканування тіла за допомогою свідомості та концентрація уваги допомагають лікувати реальні захворювання. Він назвав цей метод зосередження на власному тілі mindfulness, тобто концентрація чи фокусування свідомості. Термін “mindfulness” запровадили в англійську мову ще наприкінці ХІХ ст., щоби пояснити “саті” – індуїстське поняття самозаглибленого спостереження. Але в другій половині ХХ ст. воно зовсім втратило свою первинну ціннісну й релігійну “ідентичність”.
Сотням тисяч людей у світі цей спосіб секулярної медитації допоміг зцілитися, а багатьом врятував життя. Дослідження, які проводив Кабат-Цінн, показали, що роздумлива медитація може полегшити симптоми загального тривожного розладу, підвищуючи зв’язок між мигдалевидним тілом і передньою корою мозку, тим самим збільшуючи здатність пацієнта регулювати емоції. Медитація допомагає зменшити сприйняття болю завдяки зниженню активності соматосенсорної кори та активації ділянок, що беруть участь у когнітивній регуляції болю. Але навіть після того, як цей спосіб секулярної медитації став масово ширитися світом, “самоусвідомленість” залишилася невловимою якістю, яку важко досліджувати.
Девід Форбс, професор Бруклінського коледжу, нещодавно видав книгу “Mindfulness and Its Discontents” (згрубша – “Медитація та незадоволеність нею”). Виявляється, кількість американців, які практикують медитацію, потроїлася від 2012-го року. Медитують тепер у школах, лікарнях і навіть у тюрмах та армії. Усе це скеровано на покращення стану людини, на її, як кажуть американці, well-being. Світом ширяться групи секулярної медитації, подекуди ця практика поступово перетворюється на бізнес. У буддистів медитація допомагає подолати прив’язаність до міфу про стабільну й індивідуальну ідентичність, просуває співстраждання і протидіє універсальному стражданню.
Капіталізм натомість стимулює міф індивідуалізму, підтримує уяву про недоторкану самість, священну приватність. Форбс вважає, що медитація без цінностей не надто ефективна, вона просто перетворюється на ще один інструмент плекання індивідуальності. Капіталізм перетворює співстраждання і сфокусоване мислення на товар.
Інший автор, Рональд Пурсер, написав книгу, де намагається пояснити, як медитація перетворилася на нову капіталістичну духовність. Навесні цього року низка видань у всьому світі заговорила про те, що капіталізм пожирає медитацію. Наприклад, у статті “Як капіталізм хакнув індустрію медитації”, опублікованій у “The Guardian”, як аналогія до макдональдизації культури використане поняття Пурсера “McMindfulness”. Метою попмедитації є не звільнення чи зцілення людини, а пристосування до неоліберального, корпоративного, мілітаристського та індивідуалістичного суспільства, основна ціль якого – приватне збагачення. Це як у культурі: твір мистецтва намагається зробити людину кращою чи показати її стан, який можна змінити, натомість продукт культурної індустрії, як-от тематичний ресторан, який торгує культурою, має єдину мету – збагачення. Це різні типи культури, які все ж залишаються культурою.
Попмедитація ігнорує соціальні причини стресів і страждання. Дійсно, якщо ти працюєш професором в українському виші, то твоя зарплата часто є нижчою, ніж у некваліфікованого робочого на заводі. Не страждати від цього допомагає лише медитація або еміграція, бо українські виші не збираються змінювати правила гри. Попмедитація на Заході та й в Україні стає сурогатом капіталізму, намагається медикаментувати і психологізувати соціальні проблеми. Вона не помічає, що страждання і стрес часто спричиняє не природа чи наше хибне мислення, а “заточене” на індивідуалізм і збагачення суспільство.
Програмне забезпечення для практикування медитації за допомогою персонального телефону монетизує “свідомість”. В одній зі статей дослідники свідчать, що знайшли на Apple Store та Google Play 500 програм для телефону, які стосуються буддистської медитації. Програмка під назвою “Простір у голові”, яка хвалиться, що є путівником до щастя і здоров’я, заробляє 50 мільйонів доларів щорічно на медитації. Зручно, усе при мені, не треба з іншими людьми перетинатися – медитуй і будь щасливий! Економіка медитації в США подолала відмітку в мільярд доларів щорічного доходу. Джеф Вілсон у “The Guardian” твердить, що люди, захоплені секулярною попмедитацією, вірять в “усвідомлений капіталізм”, що здатен створити краще й тепліше суспільство. Але без взаємодії з іншими, без зміни нинішнього хворого суспільства.
Тож попмедитація допомагає не лише людям, але й неолібералізмові, тобто старому капіталізмові. За допомогою McMindfulness люди повинні не змінювати систему, а пристосуватися до наявної несправедливості!
Автори ірландської газети “Irish Times” влітку цього року запитували, а чи може сфокусована медитація стимулювати мораль? Звісно може. Але може й не стимулювати. Ще в часи середньовіччя японські чи китайські правителі навчилися використовувати методи фокусування свідомості (медитації), яку практикували буддистські монахи, для навчання воїнів. Воїн, який умів контролювати емоції чи, як сказали б “джедаї”, енергію-силу, перетворювався на потужний інструмент насилля. Американська армія витрачає величезні кошти на медитацію воїнів, що визначається як навички “sustained attention responses”, тобто самоконтролю. Очевидно, що медитація не є нейтральною й може творити ефективне мислення як у позитивному, так і в негативному напрямку.
Попмедитація може перетворитися на велику силу, якщо матиме моральний фокус. Улюблений метод медитації Далай Лами – це фокусування уваги на співстражданні. Людина, яка співстраждає, розуміє, що від глобального потепління не вдасться сховатися за високим парканом індивідуального комфорту. Ми всі пов’язані й несемо відповідальність універсально. Секулярна медитація стабілізує індивіда, дозволяє зменшити страждання, але головне – не перетворити таку практику на втечу від реальності. Не можна дозволяти неоліберальному капіталізму перетворити молитву на комерційну духовність!
