By Наприкінці 1570-х – поч. 80-х рр. у Речі Посполитій, а зокрема й в Україні, поширилося вчення антитринітаріїв, які заперечували єдиносущність Святої Трійці і доводили, що Ісус Христос не мав єдиної божественної природи з Богом Отцем, а був лише “подобосущний” йому.
У контексті полеміки з цим вченням особливе значення мала друга передмова до Острозької Біблії 1581 р. – “Предсловіє к благоверному и православному всякого чина, возраста же й сана читателеви…”, написана ректором Острозької академії Герасимом Даниловичем Смотрицьким. Очевидно, це був один з перших зразків полеміки з антитринітаріями в Україні в останній чверті XVI століття.
Ідеологічним корінням антитринітарського руху було вчення олександрійського священика Арія (256 – 336рр.), який вважав Христа нижчим від Бога Отця. Його думки були засуджені на Нікейському соборі 325 р., але догмат єдиносущності Трійці не відразу отримав визнання. Навіть верховний покровитель християн імператор Костянтин (272 – 337рр.) зійшовся з аріанами, а його син Констанцій під впливом аріан вимагав, щоб церква визнала Христа не “єдиносущним”, а “подобосушним” Богу Отцю. Ідеї Арія були знову засуджені на Другому Вселенському соборі 381 р. у Константинополі, але його вчення все ж продовжувало існувати.
У XVI ст. вчення антитринітаріїв поширилося з новою силою, особливо в Італії. У той час, коли інші реформатори (лютерани, кальвіністи) визнавали догмат про Святу Трійцю недоторканним, хоча й незбагненним для людського розуму, антитринітарії намагалися піддати його критиці. Однак інквізиція змусила аріан покинути батьківщину й шукати притулку в протестантських країнах, зокрема в Англії, Німеччині та Швейцарії. Але й тут їхня доля не була кращою, тому врешті вони знайшли собі місце в Речі Посполитій. У цій державі толерантно ставилися до різних релігійних конфесій, її називали “країною без вогнищ” та “гніздом не однієї, а всіх єресей”[1]. Наприкінці XVI- у першій третині XVIIст. тут діяло від 150 до 200 громад антитринітаріїв, у кожній з яких нараховувалось по 100 – 150 осіб, отже, загальна кількість їх сягала 20-30 тисяч[2]. У 70-х роках XVIст. на Волині розгорнули свою діяльність і відомі емігранти-вільнодумці з Московії – Ігнатій і Феодосій Косой. Громади антитринітаріїв діяли в Луцьку, Володимирі, Кременці, Рівному, Дубно, Старокостянтинові, Острозі. Антитринітарії були серед придворних, наближених до князя К.-В. Острозького. Князь Андрій Курбський у листі до Острозького писав, що єретичні вчення розповсюджуються наче “душевна та невиліковна гангрена… від нього вже чи не вся Волинь заразилася”[3].
Поширення ідей антитринітаризму підривало найважливіші засади християнського віросповідання, що надзвичайно турбувало вчених острозького культурно-освітнього осередку. Настав час бити на сполох. Тому другу передмову до Біблії ректор Острозької академії Г.Д. Смотрицький присвятив боротьбі з противниками догмату Святої Трійці.
У “Передмові до благовірного… читача” письменник відзначає, що останнім часом розгорілося велике полум’я “злохитрих”єресей, найстрашнішою з яких є єресь послідовників Арія[4]. Смотрицький переконливо доводить неправильність їхнього вчення, цитуючи пророка Ісаю: “Бо дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: великої наради Ангел, Дивний Порадник, Бог сильний, Владика, Князь смирення, Отець вічності” (Іс. 9: 5).
Палко захищаючи догмат про єдиносущність Святої Трійці, Г. М. Смотрицький пише, що Христос мав дві природи: людську, яку можна пізнати зором та дотиком, та божественну, що осягаються розумом і вірою. Смотрицький наводить епізод з Євангелія від Іоанна про об’явлення воскреслого Христа апостолам. Коли Фома побачив рани Христа і доторкнувся до них, він відчув тільки його людську природу. Тоді Христос запитав з докором: “Ти повірив тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили і увірували!”(Ін. 20: 28,29) Божественна природа Христа полягає в єдиносущності Святої Трійці. На думку антитринітаріїв, у книгах Нового Завіту немає ототожнення Ісуса Христа з Богом. Проте можна навести чимало прикладів на користь єдиносущності Святої Трійці, зокрема слова самого Христа: “Я і Отець одно” (Ів. 10:30), “Отець у Мені і Я в Отці” (Ів. 10:38), “Моя вся Твоя суть, і Твоя Моя” (Ів. 17:10),“Йдіть і научіть всі народи, хрестячи в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мт. 28:19). Найяскравішим прикладом є епізод хрещення Ісуса Христа в Йордані, під час якого на нього сходить Святий Дух і говорить БогОтець.
Герасим Смотрицький просить благовірних читачів не піддаватися на бісівські підступи єресей, глибоко розуміти,що Христос не тільки є “син Давидів”, як відповіли йому законовчителі, а “сам же Син – Бог, Син істинний, Отцю й Святому Духу єдиносущний”.
Характерною стилістичною рисою “Предсловія…”, як і решти літературних творів тієї доби, є “риторизм”, тобто побудова трактату у формі промови. Герасим Данилович закликає не просто читати Біблію, а відчути її душею. На його думку, текст Святого Письма не можна сприймати лише розумом, обґрунтовуючи його істини за допомогою аргументів світських наук, потрібно духовно та емоційно переживати його. Оскільки перед мудрістю Біблії згасають всі науки, як зірки перед сонцем, немає потреби сприймати її науково обґрунтовуючи. Це був ще один випад проти антитринітаріїв, які вважали, що головним критерієм у сприйнятті біблійних текстів повинен бути людський розум. Смотрицький просить читача знайти в Писанні суть про Христа, зрозуміти духовний зміст Біблії, “вмістити”його в собі і жити за заповідями Христа. У такий спосіб благовірний читач покаже приклад єретикам і поганам. “Вони ж, бачачи наші добрі справи у православній вірі, з нами прославлять Отця нашого, що на небесах, разом з єдинородним Сином і святим благим животворящим Духом, у трьох складових, в єдиній сутності”.
Трактат Г.Д. Смотрицького, надрукований у Острозькій Біблії, розрахованій на широке коло читачів, не міг залишитися непоміченим. Очевидно, цей твір сприяв тому, що з кін. XVI ст. у антитринітарському русі перемогло нове, більш помірковане вчення Фауста Соціна, прибічники якого вважали, що після воскресіння Христос набув божественні якості, тому молитва і поклоніння йому потрібні[5].
[1]Тананаєва,Л.И.Сарматськийпортрет: моногр. / Т.И. Тананаева. – М. : Наука, 1979.–- 303 с. – С.37.
[2]Любащенко, В. Історія протестантизму в Україні: Курс лекцій: підр. для студ вищ. навч. закл. / В. Любащенко ; за ред.. Катерини Шевченко. – Львів : Видавнича спілка “Просвіта”, 1995. – 350 с., 32 іл. – ISBN5-7707-0617-1.– C. 117.
[3]Цитата з праці: Калугин, В.В. Андрей Курбский и Иван Грозный.: (Теоретические взгляды и литературная техника древнерусского писателя)/ В.В.Калугин. – М. : “Языки русской культуры”, 1998. – 416 с. 34 ил. – ISBN5-7859-0055-6. –C.290.
[4]Тут і далі цитуємо за: Смотрицький, Г.Д. “Предсловіє к благоверному й православному всякого чина,возраста же й сана читателеви”/ Г.Д. Смотрицький // Українська література XIV–XVIст. [зб. творів] / Академія наук Української РСР; ред. кол. В.Л.Микитась, І.О.Дзеверін, О.Т.Гончар та ін. – К. : Наукова думка, 1988. – 597 с. (Бібліотека української літератури). – ISBN5-12-009282 -9. – С. 208.
[5]Любащенко, В. Названа праця. – C. 116.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
