Пісня над піснями

У 2020 році Сергій Жадан запитав у очільника Української греко-католицької церкви владики Святослава (Шевчука), якими є стосунки між церквою та культурою. Владика відповів, що до певної міри культура та мистецтво становлять місію церкви. Діалог між церковною спільнотою та культурою, у якій вона живе сьогодні, є спробою втілити свої думки, ідеї та вічні цінності в життя. Це є частиною процесу творення культури, оскільки культура — це спосіб життя і мислення, який є характерним для сучасної людини. Святослав також згадав, що церква завжди була активною у формуванні культури. Якщо ж зараз не відбувається живого діалогу між церковною спільнотою та ширшою культурою, то церква не виконує своєї місії повною мірою.

Уже через два роки, восени 2022-го, настоятель церкви Святого Андрія у Львові написав у фейсбуці, що василіани хотіли б висловити свою позицію щодо кліпу “Серце” Христини Соловій та Сергія Жадана, що вийшов напередодні в інтернеті. Представники церкви звернулися до відомого письменника та популярної співачки з проханням вилучити (з інтернету!) відеокліп, частина якого була знята в храмі, оскільки вважали, що він просуває антихристиянські ідеї і не відображає справжнього змісту та сценарію, який було обіцяно. Так ми дізналися, що живий діалог між церковною спільнотою та ширшою культурою не лише відбувається, але і входить в особливу фазу медійних перекличок.

У кліпі є лише кілька планів, знятих усередині храму. Це музиканти, Христина Соловій, Жадан і декілька гарних сцен. І, звичайно, у церкві Святого Андрія не влаштовували жодної оргії. Але в інших візуальних планах ми бачимо молоду пару дівчат, які цілуються, із чого легко зробити висновок про те, що любов може бути різною. Отець Юрій, який у нашому краю є спеціалістом із масоно-комуністичних змов і відомим коментатором, зробив відеозвернення, у якому пояснив, що не так із музичним відео. Він наголосив: “На тлі оцієї пісні є дві дівчини, які між собою приглядаються і у певний момент цілуються… І це, очевидно, такий натяк на те, що любов є різнобічна… Це така пряма символічна підтримка ЛГБТ-ідеології, тобто показана любов двох дівчат, і то любов, яка є лесбійською”. А із цим уже отець не міг погодитися, тож закликав відомих представників української культури прибрати кліп із ротацій. Звичайно, ніхто нічого прибирати не збирався, а шкандаль додав нові тисячі переглядів кліпу на ютубі.

Панна Христина та хуліган Жадан спочатку відмовчувалися, але потім почали давати коментарі щодо своєї провокації. Соловій наголосила, що все це придумав Жадан, то й питати треба в нього, хоча усюди підкреслювала, що вони не мали жодних намірів ображати почуття вірян піснею чи відео. Церква в кліпі слугує метафорою культурних і соціальних меж, які часто тримають любов замкненою, мов у клітці. Не думаю, що таке пояснення було прийнятним для представників церкви. Ба більше, співачка зауважила, що після своїх мандрів світами попкультури таки планує повернутися та осісти у Львові чи загалом у Галичині й зовсім не хоче бути спаленою за єресі, як ото відьми в середньовіччі. Очевидно, молода панна розуміє, що свята Галичина — це вам не Київ і навіть не Одеса, тут усе серйозно…

Отець Юрій не планував здаватися, тож записав ролик про ганебні підходи попкультури, який вебсторінка “Радіо Марія” розмістила в себе під красномовною назвою “Осквернення храму. Лівацтво. Третя світова”. Жадан після звинувачень отця був здивований дізнатися, що артистів буцімто “вигнали з храму”. Емоції зростали, і головний отець уніатів у Львові публічно висловився, що знімати будь-що в храмах міста буде заборонено. А настоятеля церкви Святого Андрія незабаром звільнили “за недбалість”. Діалог, як бачимо, тривав.

Отець Назарій, який служить не у Львові, а в “розбещеному” Парижі, теж публічно звернувся до уніатів і вірян. Він написав у своєму блозі, що дві дівчинки, що цілуються, роблять це не в церкві й навіть не на її тлі. Тому вимога прибрати чи заборонити кліп через те, що в одному з кадрів зображений поцілунок одностатевої пари, а в іншому — сцени в церкві, є аналогічною ситуації, коли вимагають вигнати зі Львова всіх представників ЛГБТ лише через те, що в місті є храми, які вони відвідують. Отець Назарій із сумом констатував, що львів’яни своєю поведінкою створюють собі стиль агресивних релігійних фанатиків. Й от бідна Христя боїться бути спаленою на праведному вогні.

Незабаром дружина міського голови Львова, перепостила публічне звернення іншого отця, Романа Островського, який теж не править у Львові, але любить і мистецтво, і церкву. Він запропонував підходити до кліпу Жадана й Соловій так, як равіністична екзегеза підходить до “Пісні Пісень” у Біблії, тобто трактувати його алегорично, а саме як пошук душею Бога. Він пояснив: “Душа в образі жінки сидить у темряві й вважає себе королевою, хоча насправді потребує іншого. І лише коли приходить Інший, тоді відкриває двері серця назовні. Важливо пам’ятати, що тіло людини — Храм Духа Святого. Світло, яке з’являється в кінці кліпу, коли двоє йдуть поряд, символізує потребу світла Справжнього, яке допоможе подолати темряву. Загалом, мистецтво — це про пошук сенсу, глибини та відповідей”. Діалог церкви та культури тривав!

Офіційні представники церкви такі алегорії коментувати не хотіли, а от небайдужі львів’яни сприйняли звільнення настоятеля храму негативно. Дехто традиційно порівняв нашу церкву із “Талібаном”, інші — із московським “пархатом” Коментатори не зі Львова (так звані ліваки й націоналісти) почали згадувати всі гріхи церкви ледь не від хрестових походів, включно з педофілією та сексуальними розбещеннями всередині церкви, щодо яких католики намагаються відмовчуватися. Через десять днів після звільнення настоятеля храму отця Михайла лесбійка Аліна Шубська цілувалася в церкві зі своєю коханкою і виклала оцю всю “погань” в інтернеті із підписом “Тому що Бог — це любов”. Згодом схоже фото на тлі церкви зробив зі своїм партнером український військовий і гей за сумісництвом Віктор Пилипенко. Світлину він опублікував у фейсбуці, запропонувавши всім “небайдужим” приходити й цілуватися коло храму. Захоплені таким флешмобом кияни писали в соцмережах, що, можливо, у нас ще немає ЛГБТ-ікони, але от ЛГБТ-церква нарешті постала. Діалог дійшов апогею!

Звичайно, галичани проти “неконвенційних цілувань”, тож флешмоб швидко погас. Підконтрольні міському голові медіа почали писати, що хайп на сакральних темах — це погано, і життя повернулося у звичну колію, яка була до діалогу. Останній допис на цю тему зробив у березні історик Назар Кісь, який нагадав, що колись дуже давно Лжедмитрій та Марія Мнішек брали “антимосковський” шлюб саме в церкві Святого Андрія. Тож діалог триває!