By Еволюція війни. Збройні конфлікти різного характеру та інтенсивності є споконвічними супутниками людства. Їх крайня, найбільш масштабна форма – війна продовжує становити загрозу існуванню народів, держав, людства в цілому. Форми, методи і засоби ведення війни змінюються у відповідності до науково-технологічного прогресу. Якщо у війнах першого покоління застосовувались мушкети і тактика лінійного строю, то у війнах четвертого покоління досить широко використовуються сучасні інформаційні технології, високоточна зброя. Війни другого і третього поколінь велись переважно великими військовими з’єднаннями. Для воєн четвертого покоління характерне використанням невеликих, технологічно оснащених підрозділів. Перемога конфліктах четвертого покоління у більшій мірі залежить від технологічної переваги, аніж від чисельності армій і кількості бойової техніки.
У ХХІ ст. змінилась і форма ведення війни. Основною формою протистояння між сторонами у класичній (конвенційній) війні є ведення бойових дій із застосуванням зброї і бойової техніки. Вони ведуться у відповідності до норм міжнародного права. Для класичних воєн також характерне економічне, дипломатичне, інформаційне протиборство, але домінуюче значення мають оборонні і наступальні операції на полі бою. Проте з кінця минулого сторіччя спостерігається тенденція до збільшення ролі політичних, економічних, інформаційних методів протиборства у конфлікті. Виникає новий вид ведення війни DIME – конфлікти ( Diplomacy – дипломатія, Information – інформація, Armed Forces – збройні сили, Economy – економіка).
Гібридна війна як форма DIME – конфліктів
В останні роки відбувається своєрідне розширення поля бою в інформаційний простір, все більшого значення набувають економічні та дипломатичні методи досягнення стратегічних цілей у війні. На сьогодні поширення набули поняття і концепції «інформаційних», «смислових», «економічних», «гібридних» воєн, що відображають нові форми і способи ведення протиборства у міжнародних і внутрішньодержавних конфліктах. Вони відрізняються від класичного розуміння війни як міждержавного збройного конфлікту або громадянської війни.
Гібридна війна – це тип конфлікту , в якому одночасно використовуються політичні, економічні, інформаційно-психологічні методи силового впливу на противника у поєднані з військовими заходами у вигляді проведення розвідувально-диверсійних операцій силами спецпідрозділів, формування, підтримку і координацію дій незаконних воєнізованих формувань сепаратистів, терористичних угруповань тощо.
Особливостями гібридних воєн є:
- Одночасне нанесення ударів по критичним, вразливим місцям противника (економіка, політична система, етнічні і релігійні відносини, цивільне населення, керівництво держави, об’єкти військової інфраструктури, інформаційно-телекомунікаційні системи тощо ).
- Здійснення управління з єдиного центру планування і проведення операцій у гібридній війні. Незважаючи а розвиток інформаційно-комунікативних технологій, досить важко забезпечити ефективну координацію дій регулярних та іррегулярних підрозділів, опозиційних сил на території противника і дипломатичного корпусу держави, що їх підтримує. Також необхідно поєднати це все з економічними й інформаційно-психологічними заходами тиску на протилежну сторону тощо. Тим більше, що інформаційні мережі і системи управління можуть бути вразливими від контрзаходів технологічно оснащеного противника, а лідери воєнізованих сепаратистських і терористичних угруповань – виходити з під контролю й намагатись проводити власну політику. Саме цим пояснюється ліквідація або усунення від командування російською стороною ряду лідерів і польових командирів сепаратистів на Сході України.
- Пріоритетне значення невійськових засобів силового впливу на противника.
- Застосування військових заходів має в основному прихований, неофіційний характер. Діяльність сил спеціальних операцій, незаконних воєнізованих підрозділів опозиції і терористичних угруповань дозволяють сформувати суцільний фронт по всій території противника і уникнути офіційного оголошення стану війни, набуття статусу агресора. Такі дії спрямовані на уникнення обмежень, що накладають на воюючі сторони Женевські конвенції про захист жертв війни та Гаазькі конвенції і декларації про закони і звичаї війни, а також відповідальності за їх порушення.
- Основна мета гібридної війни – не фізичне знищення противника, а його підкорення й використання матеріальних і людських ресурсів програвшої у конфлікті сторони. У класичних війнах, спрямованих на знищення противника, сторони несуть значні людські і матеріальні втрати, що значно зменшує здобутки переможця. У випадку ж гібридної війни пріоритетне використання невійськових засобів силового впливу дозволяє максимально зберегти матеріальні і людські ресурси з метою їх подальшого використання у власних цілях.
Гібридна війна
Російська Федерація у 2014 р. розв’язала проти України гібридну війну, в якій присутні всі складові DIME – конфліктів. Протистояння гібридній агресії класичними сетодами демонструє свою неефективність. Перемоги у сучасній гібридній війні можна лише відповідними «гібридними» заходами тиску на противника. Тим більше, що пріоритетне значення мають політико-дипломатичні, інформаційно-психологічні, економічні методи протиборства, що певною мірою зменшує значення військової переваги протилежної сторони. При цьому важливим є максимальне дотримання норм міжнародного права у веденні бойових дій. Пріоритетними мають стати політико-дипломатичні та інформаційно-психологічні заходи, а при підтримці західних партнерів – заходи економічного характеру. Якщо у воєнній сфері Україна вимушена дотримуватись оборонної тактики з огляду на значну військову перевагу Російської Федерації, то, приміром у інформаційній та дипломатичній сферах цілком можливим є проведення активних дій випереджального характеру, наприклад спеціальних інформаційних операцій. Проте для успішного протистояння у гібридній війні українському керівництву необхідно переглянути підходи щодо формування і реалізації політики національної безпеки. Не менш важливою є підготовка відповідних професійних кадрів для системи забезпечення національної безпеки України.
Гібридна (некласична, неконвенційна) війна не заперечує можливість розгортання класичних (конвенційних) воєн. Не зменшує вона і загрози ядерної війни. Проте в сучасних умовах гібридна форма ведення війни набуває поширення, оскільки вона надає сторонам конфлікту додаткові можливості при менших втратах. Потрібно лише вміти цими можливостями скористатись…
Мережево-центрична війна. Підходи щодо ведення бойових дій як у гібридних, так і у класичних війнах залежать від особливостей науково-технологічного розвиту сторін конфлікту. На сьогодні все більшого значення набуває концепція «мережево-центричної війни». Прояви мережево-центричних воєн мають місце з кінця 90-х років минулого сторіччя. Ще воєнна кампанія коаліційних сил проти Іраку, операція «Буря в Пустелі», у 1991 р. продемонструвала значення технологічної переваги у веденні сучасної війни. Використовуючи «розумні» бомби, авіацію і крилаті ракети, систему GPS, США і їх союзники за 1 місяць і 10 днів нанесли поразку армії Іраку, що була найбільшою Близькому Сході, мала 2200 танків, крупнокаліберну артилерію, оперативно-тактичні ракети…Ведення бойових дій супроводжувалось інформаційними операціями з боку США, що мали як технічну, так і пропагандистську складові.
Суть мережево-центричної війни полягає у досягненні перемоги над противником шляхом формування інформаційно-комунікативної та управлінської переваги над ним. Це передбачає інтегрування власних сил і засобів ведення бойових дій у єдину інформаційно-комунікативну мережу, що підвищує їх бойові можливості. Як вже відзначалось, елементи ведення мережево-центричної війни застосовувались з 90-х років минулого сторіччя. І саме такими будуть війни майбутнього.
Фазами ведення мережево-центричної війни є:
- Досягнення інформаційно-управлінської переваги за допомогою випереджаючого знищення системи розвідувально-інформаційного та управлінського забезпечення дій противника в наземному, водному, повітряному та космічному просторах.
- Завоювання переваги в повітряному просторі за рахунок продавлення або знищення систем протиповітряної оборони противника.
3. Знищення сил та засобів збройної боротьби противника, що залишилися без управління.
4. Остаточне знищення залишкових вогнищ опору.
Ефективне здійснення вищезазначених заходів передбачає переоснащення військ відповідною бойовою технікою і зброєю, зміни у підготовці особового складу, структурі Збройних сил та ієрархії військових формувань, впровадження нових підходів у веденні бойових дій на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. В одному з наступних матеріалів буде більш докладно висвітлено різні аспекти ведення мережево-центричних воєн, готовність до яких є важливою умовою забезпечення воєнної безпеки та обороноздатності України.
Дацюк Андрій Васильович, кандидат політичних наук, доцент
