By 1994-го на екрани вийшла чеська стрічка Мілана Штейндлера “Дякую за кожний новий ранок”. З особистого досвіду знаю, що у перші роки незалежності європейці здебільшого мало знали про Україну, ідентифікуючи її як “частину Росії”. У кращому випадку, дехто згадував про Київ як “матір міст руських”.
Для мене “Дякую за кожний новий ранок” – перша закордонна картина, героями якої стали саме українці, яку ще й зняли наші близькі сусіди. До того про Україну за кордоном інколи згадували хіба у екранізаціях класики. Найбільш промовистий приклад – американська картина “Тарас Бульба” (1962) за однойменною повістю М. Гоголя із зірками Юлом Бріннером та Тоні Кьортісом у головним ролях. Та й у цьому фільмі було багато наплутано: в одній із сцен лунала пісня “Калинка-малинка”, а козаки намагалися голіруч подолати ведмедя.
За жанром “Дякую за кожний новий ранок” – це побутова комедія. Події стрічки розгортаються упродовж 1968-1980 рр. На екрані постає життя української родини, точніше українських емігрантів у Чехословаччині. Головною героїнею є дівчина Ольга (Івана Чилкова). Фільм демонструє історію її становлення: від підліткового віку, через взаємини із однолітками та перше кохання, аж до шлюбу та народження власної дитини. Сюжет стрічки подається через стосунки у її родині, а оповідь ведеться від її імені.
Батько Ольги, якого блискуче грає польський актор Францішек Пєчка (відомий за популярним серіалом “Чотири танкісти і пес”), народився на Закарпатті, переїхав до Праги ще за часів Першої Чехословацької Республіки, тут пережив Другу світову війну і продовжує жити у часи соціалістичної країни. Після переїзду він на батьківщині не бував, але зберігає пам’ять про рідні місця, навіть пише про Україну вірші. Родина давно мешкає у Празі і доволі непогано інтегрована у місцеве життя. Проте батько увесь час нагадує Ользі про її коріння. Україна усюди та повсякчас присутня у помешканні родини: це й синьо-жовтий прапорець на стіні; вірші українською, які батько Ольги намагається читати чеським друзям під час вечірок у них вдома з нагоди якогось свята; фотографія рідної хати на Закарпатті та усієї великої родини, яка мешкала у ній. А ще специфічна та фантастична Україна постає у батькових ідеалістичних і винахідливо та із гумором візуалізованих у фільмі оповідях. Наприклад, про те, які величезні гриби ростуть в українських лісах, не те що тут, у Чехії! Ольга ж співає у хорі української громади, а у її волосся вплетені синьо-жовті стрічки.
Але Україна у фільмі присутня не лише у ностальгійних спогадах чи розповідях: батько Ольги регулярно надсилає запрошення своїм численним закарпатським родичам, тому у їхньому помешканні завжди гості – брати, тітки, племінниці. Родичі приїздять з України, аби побачитися із рідними, розповісти про новини села та придбати щось у крамницях (саме часи тотального радянського дефіциту!), привозять на продаж горілку, мріють купити дітям джинси тощо.
Уся родина разом із країною проживає непрості події: Празька весна 1968-го, радянська окупація і танки на вулицях; друзі Ольги підписують листи протесту; дівчині відмовляють у вступі до вишу, бо надійшов донос, що її дядько в Україні був “буржуазним націоналістом”. Окупантів чітко називають “росіянами”. Доволі несподівано й цікаво, що образ України у фільмі постає начебто окремо від “старшого брата”.
Нині, через двадцять п’ять років після виходу стрічки, різні історії про українців можна побачити у багатьох закордонних фільмах та серіалах. Про нас уже знають у світі, нас вирізняють поміж інших. На жаль, українцям майже нічого не відомо про добру і веселу картину “Дякую за кожний новий ранок”. А між тим, 1995 року стрічка перемогла у кількох номінаціях національної премії “Чеський лев” у галузі кіно та телебачення: кращий фільм; кращий сценарій – Галіна Павловська; кращий режисер – Мілан Штейндлер. Картина того ж року також отримала нагороду чеських кінокритиків та Срібного Георгія МКФ у Москві.
Отже, про що цей фільм? У одному із епізодів стрічки на запитання “Що головне у житті?” Ольга без роздумів відповідає: “Це – життя”. “Дякую за кожний новий ранок” – це фільм про найголовніше – про життя.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
