Біоенергетика

Іван Розпутенко, доктор наук з державного управління, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Хоча ми розуміємо важливість збереження довкілля, наші взаємини з природою досі схожі на протистояння двох ворожих світів, де людина з її арсеналом самознищення постає прибульцем із чужої планети.

Сьогодні людство зіткнулось із результатами своєї руйнівної діяльності: традиційні джерела енергії вичерпуються, зростає вартість їх видобування, довкілля інтенсивно забруднюється, руйнується біосфера, утворюється надмірна кількість органічних відходів промислового, сільськогосподарського та побутового походження. Одним зі способів подолання цих проблем є активне використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ), зокрема біоенергетики.

Щороку в Україні споживається майже 200 млн т умовного палива (у. п.), натомість видобуток із природних джерел становить лише 80 млн т. За такого балансу власної та імпортованої сировини потенційним ресурсом енергії є біопаливо (деревина, солома, ефіри ріпакової олії, спирти, біогаз тощо).

В Україні є достатньо біомаси для виробництва енергії, що дозволило б їй стати майданчиком для інноваційних технологій та залучення інвестицій. Однак темпи розвитку біоенергетики в нашій країні суттєво відстають від європейських. Сьогодні частка біомаси у валовому кінцевому енергоспоживанні становить 1,78%. Щорічно для виробництва енергії в Україні використовується майже 2 млн т біомаси різних видів. Найактивніше реалізовується енергетичний потенціал деревини (80%) та лушпиння соняшника, найнижчі показники (1%) у соломи зернових культур та ріпаку[1].

Річний енергетичний потенціал твердої біомаси в Україні еквівалентний 18 млн т нетто-експортерів (н.е.), а його використання дає змогу заощаджувати майже 22 млрд м³ природного газу[2].Відходи від переробки деревини становлять приблизно 10 млн м³ на рік. Майже 70% з них використовується як біопаливо.

Щороку в нашій країні збирають понад 50 млн т зернових культур. На кожну тонну припадає 1,5-2,0 т соломи й рослинних залишків. 50-60% соломи пшениці, ячменю, жита використовується для утримання худоби та удобрення ґрунтів, а стебла кукурудзи та соняшнику залишаються на полях. Після збирання солому пресують у тюки, брикети та пелети, які використовуються для опалення. На 14 підприємствах олійної промисловості спалюється понад 500 тис. т лушпиння соняшнику, ще 120 тис. т гранулюється.

Одним із напрямів використання біомаси є її переробка в рідке біопаливо. З ріпака та соняшника, наприклад, виробляють біодизель, з кукурудзи та пшениці – біоетанол, з кукурудзи – біогаз. Річний енергетичний потенціал рідкого біопалива еквівалентний 1 млн т н.е., а його використання дає змогу щорічно заощаджувати майже 1,2 млрд м³ природного газу[3].

Найперспективнішим видом рідкого біопалива є біогаз (річний теоретичний потенціал – 3,2 млрд м³). Він утворюється під час метанового зброджування тваринницької біомаси. Іншим джерелом біогазу є стічні води та звалища сміття на полігонах твердих побутових відходів, що містять багато органічних речовин.

Утилізація стічних вод та ТПВ вирішує безліч екологічних, енергетичних і соціальних проблем. У США, наприклад, для отримання теплової та електричної енергії використовуються понад 150 великих полігонів. В Америці є 244 біогазові установки, що виробляють 4,3 млрд м³/рік. У Німеччині є їх майже 4 тисячі, а це половина всіх установок у світі. Щороку 280 німецьких заводів виробляють 3,7 млн т біогазу. За прогнозами фахівців, до 2020 р. у Німеччині буде функціонувати 20 тисяч біогазових установок[4].

В Україні частка ВДЕ в загальному постачанні первинної енергії у 2015 році становила 3%, у 2016 році – 4%, тобто 2,832 млн тонн нафтового еквіваленту. Це дозволило зекономити 3,5 млрд м³ природного газу. Такі показники відповідають європейським темпам зростання.

У виробництві теплової енергії у 2016 році частка біопалива становила 6,2%, у 2017 році – майже 8%. Середній темп зростання сектору біоенергетики в Україні за показником “загальне постачання первинної енергії з біопалива та відходів” – 35% на рік[5].

До 2020 року уряд України планує збільшити виробництво теплової енергії до 5 млн тонн н. е./рік, а до 2035-го – постачати 11 млн тонн н. е./рік. Частка біоенергетики в загальному балансі постачання первинної енергії у 2035 році становитиме 11,5%[6]. До 2025 року відновлювальне тепло (переважно з біомаси) має становити 30%, а у 2035 – 40%.

За оцінками Біоенергетичної асоціації, в Україні є понад 21 млн тонн н. е. доступної для енергетичного використання біомаси. Водночас потреба у її споживанні становить усього 11 млн тонн н. е. на рік. Біоенергетичний потенціал України еквівалентний 25,4 млрд м³ природного газу на рік[7].

У розвитку біоенергетики Україна може орієнтуватися на європейський досвід. Середня частка біомаси у валовому кінцевому споживанні енергії ЄС у 2015 році становила 10,3% – 60% ВДЕ, а у виробництві тепла – 16,2%, зокрема у Фінляндії – 34% та 54% відповідно, у Швеції – 33% та 69%, у Литві – 32% та 57%, в Естонії – 23% і 51%, у Латвії – 23% і 52%, у Данії – 23% та 42%. До того ж усі країни ЄС продовжують нарощувати частку біоенергетики, яка, за прогнозами, перевищуватиме половину внеску всіх ВДЕ до 2050 року.

Отже, в Україні є всі умови для масштабного розвитку біоенергетики. Щоби замістити природній газ біопаливом та реалізувати амбітні плани уряду, необхідно створити прозорий механізм для торгівлі біопаливом, наприклад, електронну систему, що має базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар’єрів входження чи проявів дискримінації.

[1] Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України: Біоенергетика

[2] Законодавство України: Енергетична стратегія України на період до 2030 р.

[3] Trident Energy: Не сонячною енергією єдиною! Розповідаємо про нову галузь

[4] Промислова екологія: Енергетичний потенціал біомаси в Україні

[5] Економічна правда: Що може зробити біоенергетика для подолання газових криз

[6] Законодавство України: Угода між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та Міністерством закордонних справ Королівства Данія про продовження співробітництва у сфері розвитку та діяльності Українсько-данського енергетичного центру

[7] Тут і далі цитуємо за: Біоенергетична асоціація України: Аналіз енергетичних стратегій країн ЄС та світу і ролі в них відновлювальних джерел енергії. Аналітична записка БАУ №13

Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com». 
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал. 
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.