By 
Уже кілька років я читаю менше книжок, тобто повністю, від початку до кінця. Колись я проводив багато часу, читаючи книжки повністю — для задоволення, навчання та роботи; читав художню літературу, есеї чи критику, наукову літературу, якісь репортажі чи довідкові джерела. А тепер це все кудись зникло… Не те щоб моє читання загалом зменшилося. Навпаки, я читаю більше: більше слів, щодня, щотижня, якісь статті чи газети, книжкові огляди та читанки для курсів, частини книг, енциклопедичні статті, фахові видання, посібники та журнали, студентські роботи.
Я не думаю, що один такий, хто пересвідчує зменшення читання зі збільшенням віку. Мабуть, мільйони людей уже майже відмовилися від книжок заради того, щоб бути в курсі останніх новин чи спекуляцій на тему майбутнього. Хтось живе в межах смислів своїх професій, хтось віддає вільний час хобі й повсякденним клопотам. У кіосках і відділах періодики в бібліотеках сьогодні можна знайти десятки видань про відпочинок, кулінарію, фінанси, ремонт, садівництво, облаштування дому, політику, комп’ютери, споживчі товари, спорт, автомобілі, видавничу справу, фотографію, нове мистецтво, ігри, шоубізнес, моду, архітектуру, гендерні проблеми, виховання дітей, старість, підлітковий вік, домашніх тварин, весілля і шлюб. Деякі із цих видань можуть складатися переважно зі світлин, інші — зі щільного тексту, що містить складну лексику та алюзії. Вони апелюють до заповітних інтересів людини, всіляких навичок і занепокоєнь. Таке насичення інформацією поєднується з тим, що ми живемо більш напруженим життям, і багато людей вважають читання роботою, а не способом розслабитися після довгого робочого дня. Читати стало важко, тому книжки сховали якомога далі в шафу.
На зменшення читання книжок, звісно ж, впливає культура поспіху. Є безліч речей, які конкурують за наш час, а завдяки соцмережам ми маємо так багато інформації під рукою, що зовсім не до читання. У певному сенсі ми хочемо поглинути якомога більше інформації за короткий проміжок часу; усе під рукою, немає часу на роздуми. Але мені не довелося відкладати книжки вбік заради інформації. Я часом читаю бестселери, якусь дивну класику (наприклад, книжки про буддизм) або спеціалізовані видання для курсів, які я все ще викладаю. Я переконаний, що тут немає жодної шкоди, а нарікання на занепад читання, мабуть, сягають корінням у часи розграбування бібліотек у давньому світі.
Упродовж століть поява періодичних видань, фонографа, радіо, кіно, телебачення, комп’ютерів забирала дедалі більше вільного часу в тих, хто насолоджувався розкішшю грамотності та дозвілля. Кожна нова технологічна розробка породжувала власних луддитів, які оплакували зміни у виробництві, характері та споживанні читацької продукції й чинили їм опір. Друкарство викликало жаль через зникнення ручного письма; комп’ютер —як рукописного, так і друкарського набору. Письмо й читання фактично пережили кожен наступ і підривну діяльність людського поступу. Вони просто змінили характер, і під невпинно зростальним тиском сучасного життя читачі навчилися цінувати коротші історії, а письменники —писати економніше. Дедалі більше книжок є збірками есеїв.
Ми навчилися знаходити задоволення від читання в інших засобах, бодай я найкраще читаю електронні книжки з планшета, а паперові тримаю як пам’ять. Комп’ютери часто доповнюють і стимулюють читання, а деякі студенти тепер мають читанки для курсів лише в електронних файлах. Книговидання зазнало значних метаморфозів, об’єднавшись з міжнародними медіакартелями, щоб створювати й задовольняти нові потреби. Усталені журнали та газети зберігають свої стандарти, розумно пристосовуючись до мінливих потреб та очікувань; нові видання й далі з’являються, щоб задовольнити нову аудиторію. І хоча цифри накладів змінюються від одного видання до іншого, загальна читацька аудиторія залишається майже незмінною.
Десятиліттями кіно й телебачення витісняли книжки. Гарна розмова, добра драматургія, влучний вислів, ретельний репортаж — багато із цього ніколи не з’явиться в книжках, і цеє джерелом для інтелектуальних роздумів. Хоча, звичайно, люди більше люблять спостерігати за дурними розмовами на ютубі, все ж сучасні медіа дають багато поживи для мозку й мислення. Не дивно, що культурний подкаст Володимира Єрмоленка та Тетяни Огаркової є популярним в Україні. Ми реагуємо наелегантні висловлювання ведучих чи інтелектуалів як через слухання і погляд, так і через читання. Читання книжки завжди дає змогу зробити паузу, перечитати, затриматися на приємному, але на екрані чи сцені ми пересвідчуємо швидкоплинний момент, який можна відкотити назад за допомогою відеозапису.
Перегляд екранізацій літературної класики по телебаченню чи в кінотеатрах, звісно, ніколи не замінить досвіду читання. Дивитися фільм “Дюна” чи слухати подкасти про це кіно — це не те саме, що читати однойменну книжку. Читання класичного роману в ідеалі передує перегляду екранізації або слідує за ним — іноді для того, щоб підготуватися до перегляду, іноді для того, щоб допомогти зрозуміти оригінальну постановку або насолодитися нею.
Мені здається, що, зменшивши читання, з віком я його не розлюбив, а радше сповільнився у ньому. Зменшивши своє поглинання книжок, я розширив своє читання вглиб і вшир, і мені здається, що якщо щось і зменшилося кількісно, то сьогодні воно стало значно багатшим, кориснішим і якіснішим. Читання — це складний розумовий процес, під час якого ви можете зазирнути у творчий розум автора, що стимулює вашу уяву, ви можете дізнатися речі, про які зазвичай не могли б дізнатися. Глибоке чи, як тепер кажуть, повільне читання живить розум і стимулює творчість. Це робить мене більш інноваційним і допомагає розв’язувати проблеми. Та й куди поспішати, якщо за кілька годин читання треба сприйняти те, на що автор витратив великий кавалок життя. Від меншої кількості книжок і повільного читання розум стає “ширшим”, я маю більше можливостей поставити собі важливі запитання. Ми часто вивчаємо нові слова, які запам’ятовуються під час читання книжок, але не у випадку швидкого й поверхового читання. Коли ми дізнаємося щось нове, ми створюємо нові зв’язки між нашими нейронами, розвиваючи нейропластичність. Вивчення нових речей і навантаження мозку повільним читанням допомагає запобігти дегенеративним захворюванням, як-от деменція.
Кажуть, успішні люди читають по дві книжки на місяць, але мені здається, що навіть якщо взяти на себе зобов’язання прочитати принаймні одну книжку, яка вас зацікавила, упродовж року, то це вже добре. Технології, до речі, можуть допомагати в читанні. Є програми, які полегшують це завдання, наприклад Light reader, Anybooks, Aldiko чи купа інших. Аудіокнижки також корисні, коли ви стоїте в заторі або подорожуєте. Загалом є багато нових технологічних ресурсів, які чекають на вас, щоб ви повернулися до старої звички повільного й уважного читання книжок!
