By Всесвіт – це думка Бога.
Йоган-Фрідріх Шиллєр (німецький поет)
Глибоко переконаний, що більшість непорозумінь, часто дуже й дуже гарячих суперечок поміж людьми спричинена тим, що вживаючи однакові слова вони за ними щиро бачать щось цілком своє. І навіть те саме слово у різні часи могло мало цілком різне загальноприйняте значення. Тому дуже важливо у разі суперечки варто передусім з’ясувати сенс вжитих у розмові слів. Ось, наприклад таке популярне слово як «універсум». Більшість наших громадян вважатиме, що це є синонімом до слів «космос» чи «всесвіт», а відтак означатиме «сукупність всього-всього», світ у його цілісності та повноті. І це буде ніби й правильно, бо латинське слово «universum» в українському Словнику іноземних мов за 1951 рік окреслене як «Загальне; Всесвіт». У подібному Словнику за 1974 р. цей опис доповнено уточненням, що це ‑ «філософський термін, що ним позначають «світ як ціле» або множину всіх світів». А до того додано, що є ще й друге, вужче значення цього слова як «поняття, що характеризує коло тих предметів, які вивчаються в рамках даної наукової теорії за допомогою засобів цієї теорії». Тобто слово «універсум» отримало ще й своє віддзеркалення у наукознавстві.
Однак і це далеко не вся правда про «універсум». Не буде зайвим довідатися, що античні, тобто давньогрецькі філософи-атомісти матеріалістичного, звісно, спрямування, полюбляли використовувати це поняття на означення безлічі світів, які виникають та знищуються внаслідок руху отих елементарних часточок матерії. І тому славетний філософ-ідеаліст Платон, заперечуючи матеріалістичну множинність світів, універсумом вважав отой єдиний «видимий світ».
Однак особливо популярним слово «універсум» стало завдяки видатному німецькому математику, механіку, фізику, філософу і теологу, правнику і дипломату, історику та мовознавцю, винахіднику (арифмометра й механічної шифрувальної машини), засновнику і першому президента Берлінської (тобто німецької) Академії Наук, ініціатору, а потім і особистому консультанту царя Петра І у справі створення Петербурзької АН Ґотфріду Вільгельму фон Лейбніцу (Ляйбніц; Gottfried Wilhelm von Leibniz; 1.07.1646 ‑ 14.11.1716). Це був істинно універсальний вчений, який мав вплив на розвиток усієї європейської науки. Досить зазначити, що написав він за життя 20 тис. листів аж до 1100 адресатів. У своїй «Енциклопедії» Дені Дідро написав, що для Німеччини Ґ.В. Лейбніц був тим самим, ким для Греції були разом взяті Платон, Арістотель та Архімед. І це ще при тому, що переважаюча більшість творів Ґ.В. Лейбніца за його життя була не відомою і ще довго після його смерті залишилася у рукописах, аналіз і видання яких триває досі. Так що у 2007 р. усі ці рукописи було віднесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Отож Ґ.В. Лейбніц у своїй праці «Монадологія» (Monadologie, 1714) спробував не 
лише поєднати в єдину цілісність бачення античних матеріалістів та Сократа, але й піднятися вище, вважаючи універсумом «множину усіх можливих світів», серед яких лише один наш світ є істинним, а решту світів можна пізнавати, осмислюючи їх в суто логічний спосіб, поєднуючи в межах існуючої логіки відомі факти і зв’язки поміж речами. Піфагорійці як містики монадою називали і божественну сутність (тоді панувало багатобожжя), і першосутність, і одиницю, з якої розпочинається арифметика, і неподільну цілісність. Відтак монадологією Ґ.В. Лейбніц назвав науку про монади як духовні первинні елементи «всього сущого» (своєрідні монади-атоми світобудови), причому ствердив, що «довільна проста субстанція має відношення, якими виражаються всі інші субстанції, і, отже, монада є постійним живим дзеркалом універсуму».
Отож одні з нас уявляють «універсум» як «все суще»як відчутне, матеріальне, другі залучають сюди і духовне, а треті – ще й можливе, тобто віртуальне.
Наступний крок у поглибленні поняття Універсуму, Єдиного, а можливо й розуміння Бога зробив видатний український вчений Володимир Вернадський, запропонувавши поняття ноосфери. Однак це потребує окремої розмови.
