By Зло, що існує у світі, майже завжди результат невігластва, і будь-яка добра воля може завдати стільки ж шкоди, як і зла воля, якщо тільки ця добра воля недостатньо освічена.
Альбер Камю
У грудні 1945 року фізики університету Чикаго почали видавати “Бюлетень вчених-атомників”. На першій сторінці було сформульовано його програмну мету: “Слід, для початку, прояснити… відповідальність вчених стосовно проблем, привнесених звільненням ядерної енергії. І в той же час слід також підвищувати обізнаність громадськості щодо наукових, технологічних і соціальних проблем, що виникають у зв’язку з вивільненням ядерної енергії”. Як розвиток цієї теми у декларації третьої Пагуошської конференції (Відень, листопад 1957 р.) було зазначено: “Ми переконані, що справа відповідальності вчених всіх країн зробити свій внесок в освіту людей, поширення серед них широкого розуміння небезпек і можливостей, пропонованих безпрецедентним зростанням науки”.
Відтак моральний обов’язок вчених – інформування суспільства про можливі, ще навіть не усвідомлювані, небезпеки. Громадськість має бути демократична і освічена, обізнана із історією науки та її значенням для розвинутого суспільства, готова до появи нових небезпек та нових видів відповідальності. Ще в 50-х роках у США почали викладати історію науки, а згодом і створювати освітні програми про взаємозв’язок суспільства, науки і техніки.
З іншого боку суспільство стає щораз чутливішим до необхідності введення у щоденне життя кодексів професійної етики. Тож їх активно розробляють та модернізують, адже у кожному фаху постійно відбуваються зміни, а разом із ними динамічно трансформуються і етичні аспекти. До прикладу, у Франції сучасні професійні кодекси етики лікарів оновлюють що два роки. Разом із цим росте вимогливість суспільства щодо суворого дотримання норм, згідно таких кодексів. На жаль в Україні кодекси професійної етики навіть якщо й існують (скажімо прийнятий 15 квітня 2009 р. Загальними зборами НАН України “Етичний кодекс ученого України”), та поки-що виконують лише декоративну функцію.
У 1947 року “Бюлетень вчених-атомників” запропонував поняття “Годинника Судного дня”, стрілки якого тоді умовно встановили на позначці 23:53, що мало підкреслити наскільки близьким є людство до ядерної заглади (загибелі – ред.) світу (залишилося ще 7 символічних хвилин). Щорічно Рада з науки та безпеки “Бюлетеня” разом із радою спонсорів, куди входять 16 нобелівських лауреатів, вирішує у який бік і на скільки перевести стрілки годинника. Це залежить від кліматичних змін, ймовірності використання атомної зброї, рівня терористичних загроз та кібернетичних атак.
На кінець 2015 року стрілка годинника повернулась на позначку 23:53 – ближче до кінця, ніж у 1947 р. після ядерних бомбардувань. А ось найспокійніше було у 1991 році – 23:43, коли США та СРСР підписали угоду про скорочення стратегічних озброєнь. Зараз же поблизу Північної Кореї стоїть напоготові американська флотилія із ядерною зброєю. Здається, що так близько до судного дня ми ще не наближались. Поглядайте на Годинника в надії, що ще зустрінемося.
Усіх Вам гараздів, до зустрічі!
