By 
Захід веде з Москвою геополітичну гру, спрямовану на її ослаблення, а не на знищення, щоб її залишками не поживився (і від того не став сильнішим) китайський дракон.
Мовчання гробокопачів
Однією з невизначених перспектив російсько-української війни є те, що наші західні союзники не бажають перенесення бойових дій на російську територію і не знають, що робити з Росією після української перемоги.
“Сполучені Штати не схвалюють застосування американської зброї для атак на території Росії”, “Уряд Бельгії здійснить розслідування щодо використання бельгійської зброї бійцями «Російського добровольчого корпусу» в Білгородській області” — такі повідомлення часто спантеличують українського читача. В Україні це сприймається приблизно так само, якби в роки Другої світової американський лендліз передбачав використання західної зброї лише на землях СРСР, а не, борони боже, на території Третього Рейху. Українці справедливо хочуть, щоб війна перенеслася на територію агресора й росіяни, які підтримали путінське вторгнення в Україну, відчули на своїй шкірі всі її наслідки й втратили бажання продовжувати агресію.
Українці вважають, що ближче знайомство росіян із війною чи бодай із десятою частиною того, на що вони перетворили життя людей у Маріуполі, Бахмуті, Бучі або в затопленому Херсоні, призведе до кризи режиму та припинення бойових дій. Безпека, яку обіцяв росіянам путінський режим на початку 2000-х в обмін на їхні політичні права та свободи, більше не гарантована, адже бомблять Шебекіно, а з Білгородщини тікають біженці. Отже, кремлівський карлик більше не справляється зі своїми функціями, тож потрібен новий лідер. Так вважатимуть росіяни, а насамперед — російські еліти. Принаймні російський режим буде більш зговірливим щодо виведення військ з України, якщо у відповідь українці залишать РФ Білгородщину.
Проте те, що західні союзники занепокоїлися нещодавнім перенесенням бойових дій на територію Росії, засвідчує, що Захід веде з Москвою геополітичну гру, спрямовану на її ослаблення, а не на знищення. У той час, коли українські аналітики оцінюють, на скільки частин може розпастися РФ, у західних аналітичних центрах, схоже, бояться такого сценарію. І питання стосується не лише розповзання ядерної зброї новими постросійськими республіками, хоча це також не остання причина побоювань у Пентагоні.
Зрештою, розпад найбільшої за площею імперії світу не відбудеться силами однієї лише України, яка вже відчуває труднощі з матеріальними та людськими ресурсами. До процесу її фрагментації мають долучатися всі адекватні сусідні країни та міжнародна спільнота. Проте ця тема не підіймається ні на сторінках західної преси, ні на дискусійних майданчиках західних аналітичних центрів. Геополітичні процеси рідко починаються раптово — часто про них довго говорять напередодні. Про розпад Росії на Заході поки що не говорять, про розподіл — і поготів.
Стратегія Заходу базується на гіпотезі, що Україна самостійно не захопить Москву, тож українцям доцільніше сконцентруватися на звільненні суто своїх територій, сподіваючись на швидку зміну режиму у РФ. Україні пропонують благородну роль — вигнати окупантів лише зі своїх земель і не переходити кордон суверенної Росії. Хоча логіка та психологія війни в реальності рідко дає змогу втілюватися таким шляхетностям. У нас будуть знищені дощенту міста, затоплені тисячі будинків і гектарів землі, заміновані поля, а росіяни нехай просто підуть геть із нашими пральними машинами та викраденими дітьми? Українське народне прислів’я стверджує: “Хто посіяв вітер — пожне бурю”. Проте потенційні західні гробокопачі РФ поки що зберігають мовчання.
Перемогти, але не переборщити
Українцям потрібно завалити російського ведмедя, а країни Заходу розглядають ситуацію більш стратегічно: їм треба втихомирити його так, щоб від цього не став сильнішим китайський дракон. Потенційний розпад РФ призведе до автоматичного переходу щонайменше всієї зауральської території з усіма ресурсами Сибіру, Якутії та Далекого Сходу під егіду Китаю. І тоді Європа сидітиме не на російській нафтогазовій голці, а на китайській. Водночас Росія, експортуючи енергоресурси, потребує європейських технологій і товарів, а от Китаю вони не потрібні — це самодостатня експансивна імперія.
Якщо додати до цього колосальний економічний вплив Китаю та тісні торговельні відносини, ситуація для Заходу на геополітичній шахівниці може бути не найліпшою. Наприклад, третина європейських морських портів перебуває під контролем китайських корпорацій, а стурбовані європейські уряди ще навіть не вирішили, чи варто із цим щось робити.
Західним державам не шкода Росії, проте її зникнення зі світової арени запустить низку геополітичних комбінацій, небажаних для Заходу. Геополітична дилема, яку намагаються розв’язати західні центри прийняття рішень, базується на тонкій та філігранній, а отже, і вразливій стратегії: перемогти й поставити на місце російського агресора, але зробити це так, щоб імперія не розсипалася.
Вашингтон не вперше демонструє бажання зберегти кремлівську імперію від розпаду. 1 серпня 1991 року президент США Джордж Буш-старший, перебуваючи в Києві, виголосив промову, яка ввійшла в історію як “Котлета по-київськи” (англ. Chicken Kyiv speech). Тоді Буш застерігав українців від “суїцидального націоналізму” та закликав зберегти СРСР і підтримувати Горбачова.
Авторкою промови була Кондоліза Райс, яка пізніше стала держсекретарем за президента Джорджа Буша-молодшого і вважалася фахівцем зі СРСР та Росії. Англомовна назва промови в переносному значенні також означає “боягуз” (chicken), що засвідчувало разючу несміливість і нерішучість Вашингтона забити останній цвях у кришку труни радянської “імперії зла”. Уже менш як за місяць після виголошення цієї промови Радянський Союз розвалився. Теперішня позиція багатьох західних союзників щодо РФ нагадує “Котлету по-київськи” 2.0.
Далекоглядна західна “багатоходівка”, спрямована на стратегічні результати філігранного ослаблення РФ без її розпаду, буде ефективна лише в тому разі, коли стратегів не переграють хитріші гравці. Адже збереження проблеми замість її рішучого розв’язання може обернутися для західних еліт ще більшими проблемами й навіть катастрофою.
