By 
У нещодавньому минулому були випадки, коли ні американська військово-фінансова допомога, ні західне озброєння не допомогли країні вистояти проти агресії, яку підтримував Кремль, тож тривала війна завершувалася встановленням промосковського режиму. Помилки колишніх американських союзників могли б стати наочним прикладом для України.
Як китайці розбазарили американську допомогу і стали комуністами
Чимало нинішніх геополітичних проблем, пов’язаних із Китаєм, зокрема китайська комуністична експансія у світі, погрози Тайваню, які можуть перерости у світову війну, і латентна підтримка Пекіном путінського режиму, могло б не бути, якби США не програли війну за Китай у 1949 році.
У середині 1940-х Вашингтон зробив ставку в громадянській війні в Китаї на націоналістичну партію “Гоміндан” на чолі з генералісимусом Чан Кайші, яка боролася проти озброєних і фінансованих Москвою комуністичних формувань. Гомінданівці були прогресивними республіканцями й бачили Китай демократичною республікою європейського типу, союзником провідних держав Заходу. На початку громадянської війни “Гоміндан” мав суттєву перевагу в чисельності військ і контролював більшість країни. Проте допустив чимало прорахунків, які потім закінчилися для китайського народу найбільшим в історії голодом, тоталітарними комунами, хунвейбінами й абсурдним полюванням на горобців. А в XXI столітті — ще й перспективою цифрового концтабору.
Насамперед китайські республіканці не дали ради з мільйонами військових, яким після демобілізації та завершення війни з Японією не було чого робити в бідній країні, тому вони часто приєднувалися до комуністів заради харчового пайка. Посилювала невдоволення владою гіперінфляція, яку уряд розв`язував, забороняючи громадянам володіти золотом, сріблом і іноземною валютою. Їх влада вилучала в людей, а натомість видавала паперові “золоті сертифікати”, які через 10 місяців знецінилися. Недемократичні вибори, заборона опозиційних партій, репресії проти інакодумців призвели до того, що “Гоміндан” втратив підтримку навіть власної армії, у якій почався занепад та апатія. Масова корупція, розкрадання американської допомоги, зловживання та свавілля китайських чиновників обвалили не лише фінансову систему країни, але й підвалини її легітимності.
На тлі наступу комуністів оголошена загальна мобілізація і насильницькі методи її проведення лише погіршили становище гомінданівського уряду. Багаторічна війна країни за виживання зумовила гігантські військові видатки, які становили 70 % бюджету. Попри 2-мільярдну американську фінансову допомогу це паралізувало економіку Китаю.
Масове невдоволення владою та системна корупція урядовців сприяли зростанню чисельності комуністичних загонів, у яких вбачали борців за рівність і справедливість. Зрештою, комунізм був привабливою ідеєю в країні бідняків і безземельних, які тоді ще навіть не уявляли, що з приходом комуни їхнє життя перетвориться на пекло.
Урядові війська обороняли тільки великі міста, тому загони комуністів безперешкодно пересуватися сільською місцевістю. І вже до кінця 1949 року попри суттєву чисельну перевагу військ “Гоміндану” і велику американську військову допомогу комуністи за підтримки Радянського Союзу контролювали майже весь континентальний Китай.
Розуміючи, що США втрачають Китай, чимало вашингтонських чиновників почали сумніватися в доцільності підтримання неефективного та корумпованого режиму Чан Кайші.Білий дім почав звертати увагу на лідера комуністів Мао Цзедуна, який хоч і орієнтувався на Кремль, проте видавався “ефективним менеджером”. Американці навіть пропонували створити коаліційний уряд Китаю, до якого увійдуть представники як “Гоміндану”, так і КП. Однак комуністичний фанатизм Мао змусив Вашингтон і далі підтримувати “Гоміндан”. Як наслідок — гомінданівці зазнали поразки, втратили континентальний Китай і опинилися на Тайвані, а завершення цієї боротьби досі чекає свого розв’язку.
У занепаді Китайської Республіки та її захопленні промосковськими бандами занадто багато схожих умов з Україною у 2023 році. А деякі хиби теперішньої української влади за браком рішучих заходів цілком можуть перерости до масштабів, які стали руйнівними для китайських борців із червоними варварами.
Поразка “Гоміндану” в 1949 році стала епохальною подією, наслідки якої й досі впливають на весь світ. Якби не сталося програшу китайських республіканських сил, демократичний Китай у XXI столітті, цілком можливо, приєднався б до антиросійських санкцій. Та й сама російська агресія була б малоймовірною, якби Китаєм не керував тоталітарний комуністичний диктатор.
В’єтнамська жертва комуністам
Ще однією втратою для цивілізованого світу та США став В’єтнам. У ньому Штати вели тривалу кровопролитну війну проти комуністичної загрози, однак зрештою вивели свої війська, оголосивши концепцію “в’єтнамізації” війни. Це означало, що протистояти північним варварам, яких озброїла Москва, Південному В’єтнаму довелося наодинці. Проте суспільні умови невеликої постколоніальної держави, яка на зорі незалежності зазнала агресії, мали всі чинники для майбутньої швидкої поразки.
Найболючішими вадами були величезна корупція і недовіра до уряду Південного В’єтнаму, який асоціювався із зовнішнім управлінням і вважався спадщиною французького колоніалізму. Корумпована державна бюрократія за умов величезної фінансової допомоги США з 1960 до 1975 року лише посилювалася та стрімко втрачала легітимність, зокрема й серед військових.
До того ж уся економіка країни залежала суто від американських грошових траншів. Коли фінансова й військова підтримка Півночі з боку Радянського Союзу та Китаю зберігалася, США суттєво скоротили підтримку Півдня. Крім цього, Південний В’єтнам мав характерну для демократій рису — наявність прав і свобод, що не давало змоги країні сформувати єдину громадську думку й мобілізувати всі ресурси на оборону. Натомість промосковська тоталітарна система Півночі не оглядалася на жертви в питанні мобілізації та концентрації зусиль. Поки в Південному В’єтнамі відбувалися протести проти корупції, у Північному комуністи кидали до концтаборів противників війни та інодумців, а населення зомбували агресивною пропагандою.
У 1973 році втомлені від в’єтнамської кампанії США підписали з комуністами аналог “Будапештського меморандуму” — Паризьку угоду про закріплення існування двох в’єтнамських держав. Її промосковські комуністи порушили через два роки, коли вдерлися в Південний В’єтнам і захопили всю його територію. Дезорганізована південнов’єтнамська армія змогла чинити опір лише два місяці.
Висновки для України
Українським громадянам і владі необхідно враховувати причини поразок тих колишніх американських союзників, яким не вдалося обстояти свободу та незалежність. Зокрема, ми маємо подолати корупцію, яка стає питанням національної безпеки та шкодить тому героїчному міжнародному іміджу, який ми сьогодні здобули. Адже слід пам’ятати, що через корупцію деякі держави не лише втратили американську підтримку, але й потрапили під копито Москви.
У нас має бути “план Б” для економіки та армії на випадок, якщо у внутрішній політиці наших західних партнерів щось зміниться і допомоги бракуватиме. Це передбачає і реформи щодо збільшення доходів бюджету, і пошуки додаткових та запасних міжнародних партнерів і постачальників зброї.
Нам варто усвідомлювати: підтримка від найрозвиненіших країн світу, зокрема США, ще не означає, що перемога в нас у кишені. А те, що призвело до поразок наших попередників, потрібно викорінити з нашої держави сьогодні.
