By 
Коли здається, що гірших ситуацій у цій війні вже бути не може, Росія робить новий жахливий вчинок, який мав би вже нарешті відкрити всьому світу очі на справжню сутність цієї країни. Але ми вкотре стикаємося з тим, що поза цією зрозумілою й очевидною матрицею добра і зла навіть у цивілізованих країнах досі чутні голоси російської пропаганди, які знову намагаються розмити правду й допомогти РФ уникнути відповідальності за воєнні злочини.
Повторення тактики, як із MH17
Підрив Каховської ГЕС є якраз воєнним злочином, такі дії прямо заборонені Женевською конвенцією. Затоплення десятків населених пунктів, евакуація десятків тисяч людей, загроза для Запорізької АЕС, екологічна катастрофа і фактично крах сільського господарства на цих територіях — лише перші й найочевидніші наслідки цього теракту російської армії.
Але Росія знову закидає в інформаційний простір різні версії про причини катастрофи, щоб таким потоком часто суперечливих інтерпретацій якщо не ввести громадську думку в оману, то хоча б посіяти в ній сумнів. “Не все так однозначно” — наріжний камінь російської пропаганди, що постійно прагне послабити західну допомогу для України.
На жаль, інформаційна ситуація навколо Каховської ГЕС має чимало аналогій із повідомленнями про збиття малайзійського “Боїнга” рейсу MH17 у небі над Донбасом у липні 2014 року, коли загинуло 298 людей. Спочатку Гіркін-Стрєлков тішився збиттям “українського військового літака”, але коли з’ясувалося, що насправді впав пасажирський літак міжнародних авіаліній, перші повідомлення були видалені, а росіяни почали фонтанувати різними версіями того, хто і як поцілив у літак.
Після підриву греблі ГЕС російські військові й блогери теж раділи, що це начебто має ускладнити наступ українських військ на Півдні, і навіть пропонували підірвати інші ГЕС. Але впродовж уже першого дня після вибуху росіяни кілька разів змінювали свою версію подій: від того, що нічого не відбулося або що “дамба рухнула сама”, до того, що її зруйнували ЗСУ. Коли неможливо заперечити правду, потрібно напустити туману, заплутати людей, щоб вони вже не могли відрізнити вигадку і спекуляції від реальності. Це типова тактика російської пропаганди.
Проблема в тому, що росіяни закидають свою дезінформацію і західним аудиторіям, розконсервовуючи там своїх “лідерів думок” чи, можливо, просто “корисних ідіотів” інформаційного поля. Яскравий приклад — американський консервативний ведучий Такер Карлсон, який у своєму відеоблозі звинуватив саме Україну в підриві Каховської ГЕС. Незважаючи на відверті маніпуляції й сумнівну аргументацію, а також згадку про… НЛО, відео дуже швидко набрало мільйонні перегляди, його навіть ретвітнув Ілон Маск, а також, що показово, представник Росії в ООН.
Як не допомагати російській пропаганді?
Усе це відбувається на тлі чергових свідчень інертності й імпотентності ООН та інших міжнародних організацій, навіть природоохоронних, хоча на Півдні України руйнуються цілі екосистеми, а забруднені води несуться до Чорного моря. “Чому мовчить Ґрета Тунберг?” — сумно-іронічне риторичне запитання, популярне цими днями в соцмережах. Українці вкотре мусять доносити на всіх можливих майданчиках правду про воєнні злочини росіян, про трагедію цілого регіону й тисячі трагедій окремих людей, домівки яких змиває вода. Разом із боротьбою проти російських окупантів триває і постійна боротьба за громадську думку в цивілізованих країнах, які надають Україні військову допомогу.
Тут є ще одна проблема. Під впливом емоцій українці можуть поширювати й вже поширюють фото порятунку тварин із підтоплених регіонів, але з інших країн та інших часів. Небезпека в тому, що ілюстрація такими старими фото нинішньої української трагедії може бути використана для дискредитації України й нівелювання її реальних масштабів і наслідків. І російські пропагандисти вже це роблять. Тим часом справжніх світлин із Херсонщини чи Запорізької області не бракує, а перевірити джерело можна легко завдяки простій функції “пошук фото в Google”.
Тому замість того, щоб сприяти рупорам Кремля, краще допомагати українцям із постраждалих регіонів, збирати свідчення і докази воєнних злочинів росіян. Не тільки для історії, а і для Гааги. Перший вирок у справі збитого MH17 Міжнародний суд виніс аж у листопаді 2022-го, заочно засудивши Гіркіна і його поплічників. Міжнародна Феміда надто скрупульозна й повільна, щоб одразу назвати тих, хто віддавав злочинні накази. Але принаймні рухається в правильному напрямку.
Міжнародний кримінальний суд у Гаазі в березні цього року видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. І хоча це рішення дійсно історичне, насправді воно є лише першим кроком у дуже тривалому процесі. І каховський злочин російської армії має стати ще одним доказом для міжнародного трибуналу.
