By Еємський інтергляціал — остання тепла перерва під час льодовикового періоду — сприяв великим переселенням наших давніх предків. Цей період почався приблизно 130 тис. років тому і тривав 15–20 тис. років. Середня глобальна температура тоді була вищою на 1–2 °C, ніж у другій половині XX ст. Збільшується кількість доказів, що саме тоді, а не 50–60 тис. років тому, як довго вважали, Homo sapiens уперше перетнули межу Африки й Азії, осідаючи спочатку в Леванті й на Аравійському півострові. Обидва ці регіони були під час еємського інтергляціалу вкриті саваною і мали густу гідрографічну мережу — пише Анджей Холдис на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.
Однак зацікавлення світом гнало нас далі. Адже антропологічні знахідки з Китаю вже впродовж якогось часу вказують на те, що перші представники Homo sapiens могли невдовзі після того з’явитися спочатку в Південній Азії, а потім і на сході континенту, можливо, уперше омиваючи ноги у водах Тихого океану. Автори досліджень, опублікованих нещодавно у PNAS, вважають, що клімат в азійських тропіках міг бути сприятливим для тієї міграції. Вони твердять, рівно 125 тис. років тому там виник сильний мусон, який приніс рясні дощі.
Ще раніше, коли на Землі панували холоди, пов’язані з передостаннім льодовиковим періодом, мусон кудись зник, а в Південній і в Південно-Східній Азії панувала тривала посуха. Значне потепління під час інтергляціалу призвело до змін у циркуляції повітряних мас над континентом. Як наслідок, тропічна Азія зазеленілася завдяки мусонним вітрам. Цим зеленим коридором перші Homo sapiens могли помандрувати на схід, пересуваючись більш-менш уздовж Тропіка Рака, вважають автори досліджень. Міжнародним колективом керував Гонг Ао, геолог із Китайської академії наук.
На увагу заслуговує той спосіб, у який було реконструйовано історію азійського мусону. Вона записана в пилу, що його вітри нанесли вглиб Китаю під час льодовикового періоду, утворюючи там розлоге Лесове плато. У багатьох місцях височина спадає стрімкими обривами, у яких виявляється її структура. Одне з таких місць Гонг Ао з групою вибрали для досліджень.
Науковці взяли 2066 взірців лесу з усіх прошарків (кожен завтовшки 2–3 см). У цій природній прастарій книзі записалася інформація про фази сухого і вологого клімату, тривалістю й інтенсивністю яких управляли мусони (або ж їхня відсутність). Точність того лесового запису становить приблизно 100 років і, як підкреслюють автори досліджень, є щонайменше вдесятеро вищою від попередніх реконструкцій.
